м. Київ, вул. Михайлівська 17/2 оф. 2А
тел.: (044) 279-19-20, (096) 330-96-79
м. Львів, вул. Руська, 10
тел.: (096) 858-27-57, (063) 075-00-30

Борщівська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці

068iІсторія цієї чудотворної ікони Пресвятої Богородиці починається із Лановецького василіянського монастиря. Із різноманітних джерел відомо, що початки Ланівецької василіянської чернечої обителі св. Архангела Михаїла, яка знаходилася в місцевості Тулин, сягають початку ХVІІ ст. Тривалий час монастир був, як зазначається в історичних документах, “без права”, тобто не мав фундаційної грамоти. Вона швидше за все була знищена в часи татаро – турецького лихоліття. Певний час монастир утримувався братством Лановецької парафіяльної церкви св. Михаїла.

Значний розвій Ланівецької василіянської чернечої обителі припадає на 20-80 роки ХVІІІ ст. Обширні відомості про Ланівецький монастир подає “ревізія” чернечих обителей Львівської єпархії, проведена за дорученням тодішнього єпископа Атанасія Шептицького у 1742 р. і каталоги василіанських монастирів за1754 р., за 1777 р., акти дієцезії Кам’янецької за 1731 р. Ось про що там йде мова: …Монастир Ланівецький (на околиці села) без жодного фундушу (забезпечення авт.) належить до Кам’янецької дієцезії утримується коштом братства церкви Лановецької. Намісником (настоятелем авт.) там отець Корнилій один, до часу. Аж в 1730 р. монастир дістав підтвердження своїх прав від дружини гетьмана коронного і Белзького воєводи –Людвики Ржевуської. Відповідно цієї підтерджувальної грамоти Лановецький монастир відновлював свої втрачені права і привілеї. До цього Людвику Ржевуську спонукало те, що в монастирській церковиці св.Михаїла, побудованій можливо ченцями і селянами ще на початку ХVІІ ст., появилася святиня- чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Про факт наявності у Ланівецькому василіянському монастирі чудотворної ікони Пресвятої Богородиці засвідчує укладений о. Григорієм Лужницьким „Словник чудотворних ікон України» З часом Ланівецька чернеча обитель стала значним новим місійним осередком пожвавленої василіянської діяльності в Галицькому Поділлі у ХVІІІ ст., в час “золотої доби” Василіянського Чину.

Монастир до 1744 р. підпорядковувався Улашківській василіянській обителі. Надалі Ланівецька чернеча обитель перебувала під юписдикцією Камянець-Подільського василіянського монастиря св. Трійці. Але через де який час монастир знову набув самостійного статусу. Відновлення втрачених прав і привілеїв призвело до збільшення чисельності монахів в Ланівецького монастиря. Із каталогу василіянських монастирів за 1754 р. довідуємося, що настоятелем Ланівецької василіанської чернечої обителі був о. Пахомій Гушинський, а ченцями – о. Амбросій Кортенієвич., о.Інокентій Яновський. За каталогом василіянських монастирів 1777 р. тут також перебувало 3 монахи. Монастир підпорядковувався тоді монастиреві в Монастирку. Ігуменом цього монастиря тоді був о. Гервасій Завайкевич. Монахи- василіяни вели велику душпастирську і просвітницьку працю серед населення краю. Як засвідчують історичні джерела тут була чимала монастирська книгозбірня, яку передали у 1783 р. до Більче-Золотецької обителі.

У 1739 р. Ланівецький василіянський монастир старанням єпископа Йосифа Шумлянського прийшов до з’єднання із Апостольським Престолом. Із 1739 р. монастир входив до Василіанського Чину Руської Конгрегації Покрови Пресвятої Богородиці. Пізніше, із 1743 р. обитель входила до Руської Провінції Чину св. Василія Великого. Але вже із 1780 р. Ланівецький монастир став належати до Галицької Провінції Руського Чину св. Василія Великого. Ланівецьку василіанську чернечу обитель було ліквідовано у 1783 р. під час проведення в Австро-Угорщині реформ цісарем Йосифом ІІ. Спочатку монастир було прилучено до Улашківської василіянської обителі, а згодом до василіянського монастиря, що знаходився в Монастирку. Сюди ж було урочисто перенесено із Ланівецької василіанської чернечої обителі і чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

Після ліквідації василіанської чернечої обителі в Монастирку у 1793 р.. ікону на прохання ігумена монастиря взяла на збереження відома в краю побожна шляхетна українська родина Гординських. Тут ікона також прославилася чудами і стала дуже пошанованою серед жителів краю. З часом вирізана на дереві ікона (намальованими є тільки Лики Дитятки Ісуса і Пресвятої Богородиці, а також їх руки) прийшла в негодність Реставраційних майстерень в ті далекі часи не було. На замовлення родини Гординських умільцями була виготовлена достовірна копія ікони.

Власне цю копію ікони й подарували Борщівській церкві Успення Пресвятої Діви Марії у 1892 р. нотаріуси Олександр та Михайло Гординські. У 1898 р. митрополит Сильвестр Сембратович надав право відпусту на Успіння Пресвятої Богородиці. Із перших днів перебування в церкві ікона Пресвятої Богородиці зайняла почесне місце за престолом. Молитва, за численними свідченнями мирян, перед цією іконою допомагає миритися навіть найзатятіши ворогам.

1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (31 голоси, середня оцінка 5.00 із 5)
Loading...Loading...