Якщо Свята земля – місце земної проповіді, страстей і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, то Кіпр – це колиска Христової Церкви, проповіді і мученицького вінця Його святих апостолів. Адже саме з Кіпру розпочалася християнська місія учнів Господніх, саме тут невдовзі після розп’яття та воскресіння Спасителя вперше поза межами Палестини зазвучала євангельська проповідь. Саме на Кіпр, […]
Якщо Свята земля – місце земної проповіді, страстей і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, то Кіпр – це колиска Христової Церкви, проповіді і мученицького вінця Його святих апостолів. Адже саме з Кіпру розпочалася християнська місія учнів Господніх, саме тут невдовзі після розп’яття та воскресіння Спасителя вперше поза межами Палестини зазвучала євангельська проповідь. Саме на Кіпр, розташований від Святої землі на відстані «одного подиху», в 45 році відправилися апостоли Павло, Варнава (один із 12-и апостолів) та його племінник Марко – згодом автор одного з чотирьох Євангелій, про що розповідають нам Діяння апостолів. Вони невипадково обрали цю місцевість для початку свого служіння «серед народів», адже, будучи за походженням його уродженцями, прагнули просвітити Благою вісткою насамперед своїх земляків.
Кіпр, захищений пасмами гірських хребтів, з його печерними лабіринтами і непрохідними стежками, був прихистком для християн не тільки в період їх переслідування поганами чи турками-османами – він став справжнім сховком і для святих образів в період іконоборчого безумства, коли тисячі іконописних творінь нищили прихильники цієї єресі.
У різні часи з цілого християнського Сходу – Єгипту, Сирії, Палестини, сюди прибували подвижники й аскети та розселялися по цілому острову, плекаючи тут традицію монашого життя, приймаючи добровільно послух і вбогість в ім’я Ісуса Христа. Християнськими церквами й монастирями, збудованими на їхню честь, буквально вкрита вся територія цього порівняно невеличкого клаптика землі. Тому Кіпр справедливо називають «островом святих».
Паломницький похід шляхами святих апостолів на Кіпрі розпочинається з міста Патоса (Пафоса), давньої столиці Кіпру, де зосереджено найбільше християнських пам’яток. І майже всі вони збудовані на фундаментах античних храмів і форумів, неначе символ перемоги Христового світла над темрявою поганства. Патос унікальний тим, що зберігає святині не тільки перших століть, але й перших років християнства! У часи апостола Павла тут розміщалася резиденція правителя Кіпру – консула Сергія Павла, і саме до цього римського чиновника, якого Діяння апостолів нарекли «мужем розумним», відправився Павло, щоб просвітити його вченням Ісуса Христа. Через чудо осліплення та пізніше прозріння поганського волхва, яке сталося за словом апостола, консул Сергій Павло увірував у Христа і прийняв християнство. Таким чином Кіпр став першою у світі країною, якою правив правитель-християнин.
Найбільшою святинею Патоса і одним із його найвідвідуваніших паломницьких місць є колона апостола Павла. Сьогодні це залишок мармурового стовпа, розташованого на давньоримському форумі, біля якого за недозволену проповідь християнства в 45 році апостол Павло витримав «сорок без одного» ударів бичем. Неподалік від колони збереглися руїни однієї з найдавніших християнських базилік Кіпру – церкви Божої Матері Золоградої (Панагія Христополітісса), яка існувала протягом ІV – ІХ ст., але згодом була зруйнована. Ранньовізантійський храм прикрашала вишукана мозаїка; фрагменти мозаїчної підлоги та стін можна побачити тут і сьогодні. На місці частини базиліки у ХІV ст. католицький орден францисканців збудував церкву св. Киріяки (Агія Кіріяка), мучениці, яка загинула в часи переслідування християн римським імператором Діоклетіаном, обравши шлях Христової нареченої і відмовившись виходити заміж за поганина.
Неподалік від Патосу, в поселенні Героскіпу розташований один із найкрасивіших храмів Кіпру – церква св. Параскеви (Агія Параскеві), збудована тут в ІХ – Х ст. і освячена на честь святої великомучениці, яка загинула від рук поган у 161 році. На Кіпрі, де, як і в Україні, св. Параскева-П’ятниця є однією з найшанованіших святих, покровителькою жіноцтва, існує чимало храмів на її честь, але збудований в Героскіпу – найголовніший. Він зведений на місці священного саду античної богині Афродити, звідки й назва Героскіпу, яка буквально означає «священний сад». Церква є видатним зразком візантійського храмової архітектури. Вона відома також тим, що на її стінах збереглися нанесені в кілька шарів унікальні фрески різних періодів християнства – від V по ХV ст. Найбільшою святинею храму є чудотворна ікона Божої Матері. Крім того, паломники відвідують тут також чудотворне джерело, вода з якого допомагає в лікуванні захворювань очей.