м. Київ, вул. Михайлівська 17/2 оф. 2А
тел.: (044) 279-19-20, (096) 330-96-79
м. Львів, вул. Руська, 10
тел.: (096) 858-27-57, (063) 075-00-30

Побачити Париж і… зміцнитися у вірі

Так можна перефразувати відомий вислів про ні з чим незрівнянну притягальну силу Парижа, який століттями вабив до себе художників, поетів, інтелектуалів. Бо мало яка європейська столиця пишається також тим, що зберігає найважливіші святині християнського світу. У Парижі – це Терновий вінець Господа Ісуса Христа. І якщо звичайні туристи, прибувши до столиці Франції, відправляються насамперед до Ейфелевої вежі чи Лувру, то християнські паломники прагнуть якнайшвидше увійти до знаного на весь світ собору Нотр Дам де Парі, щоб помолитися перед цією визначною святинею.

До ХІІІ ст. Терновий вінець зберігався в столиці Візантії Константинополі, куди його привезли з Єрусалиму, поки в 1239 році його не викупив король Франції Людовик ІХ, зачислений Католицькою Церквою до лику святих. Велична процесія, із якою король зустрічав святиню, назавжди увійшла в історію Франції. Людовик ІХ, у знак смирення знявши із себе королівське облачення і регалії, вийшов босий за 40 км за межі Парижа і весь цей шлях ніс Терновий вінець до міста на своїх плечах. Терня з вінця Христового, близько 70 частинок, як найдорожчу реліквію король подарував правителям інших європейських держав.

Кількома роками пізніше стараннями того ж таки Людовика ІХ до Парижу прибули також інші Господні святині – частинка Животворящого Хреста, цвях від розп’яття, спис сотника Лонгина, яким був проколотий бік Спасителя. Для збереження цих святинь король Франції збудував каплицю-релікварій Сен-Шапель (Свята каплиця) – розкішний шедевр готичної архітектури того часу, який зберігся до сьогоднішнього дня.

Під час Французької революції, коли країну охопили богоненависницькі настрої, собор Сен-Шапель горів у пожежі, і реліквії, що опинилися під загрозою знищення, перенесли до Національної бібліотеки. У 1806 році Терновий вінець поклали в соборі Нотр Дам де Парі, де він зберігається до сьогодні. Кожної першої п’ятниця місяця Терновий вінець виносять у храм для поклоніння вірних. В такі дні о 15.00 – годині, коли Христос помер на Хресті, в соборі розпочинається урочистий чин винесення Вінця, а також двох інших святинь – частинки Хреста Господнього і цвяха від нього. Процесію очолюють рицарі в білих мантіях, жінки в чорних облаченнях, хранителі Вінця і священнослужителі. Під час походу з Вінцем в храмі читають уривки Євангелія, в яких описані Страсті Господні. Вінець, оправлений у кришталевий оклад, виносять на спеціальній подушці, і вірні приступають до святині, щоб зробити перед нею доземний поклін. У такі дні черги до собору сягають кількох кілометрів. Щороку святиню відвідують близько 14 млн. чоловік.

Собор Нотр Дам де Парі (Паризької Божої Матері), де зберігається Терновий вінець, – це храм-легенда, справжнє серце Парижа й цілої Франції. Невипадково саме перед ним розташована точка нульового кілометру країни. Звідси розходяться всі паризькі дороги і всі паризькі дороги провадять сюди.

Нотр Дам де Парі розташований на острові Сіте, на місці першої християнської базиліки Франції – собору Св. першомученика Стефана. Сам собор, як і історія його будівництва, що розпочалося в 1163 році, овіяний таємницями й загадками. І досі невідомо хто заклав його перший камінь, та відомо що остаточно його будівництво завершилося 182 роками пізніше – в 1345 році! Однак час, витрачений на зведення і оздоблення собору, був використаний на славу – Нотр Дам де Парі по праву вважають одним із сучасних чудес світу, найкращим християнським храмом в цілій Європі. Собор, що будувався протягом кількох історичних епох, поєднав у собі кілька архітектурних стилів, найвиразніші з яких романський стиль Нормандії з його масивністю і монументальністю та готичний стиль, який надав будівлі легкості і візуального устремління в небо.

Як і кожен готичний собор, Нотр Дам прикрашений численними фігурами святих. Найбільш знаною є аркада під назвою «Галерея королів», що прикрашає його фасад, де виставлені 27 статуй старозавітних царів. Під час Великої французької революції собор чудом уцілів від розправи революціонерів-богоборців. Тоді його перетворили на Храм розуму, а відтак і на винний склад, та після приходу до влади Наполеона Бонапарта собор почали реставрувати і саме тоді він набув того вигляду, який він має тепер. Архітектор Віолле-ле-Дюк, що працював над відновленням храму 23 роки, прикрасив собор містичними фігурами химерних створінь – гаргулій, які вирізняють Нотр Дам серед інших християнських святинь. Потворні голови гаргулій, незважаючи на містичні легенди пов’язані з ними, є насправді символом гріха і душ, ним полонених, знаком демонічних сил, що змагаються з Богом за людські серця.

Нотр Дам де Парі вмістив всю історію імператорської Франції. Тут коронували королів, укладали монарші шлюби й міжнародні договори, звідси в похоронну путь проводжали найвизначніших діячів країни. Саме в Нотр Дам де Парі на голову імператора Наполеона Бонапарта була покладена корона короля Франції.

Вітражі собору, вікна-рози, найбільші з яких сягають 13 м в діаметрі, розповідають цілу історію Нового і Старого Завіту. Собор, який не має жодного настінного розпису, через безліч вітражних зображень створює враження розкішно ілюстрованого старовинного манускрипту.

Нотр Дам де Парі славиться своїми дзвонами, кожен із яких має власне ім’я. Найстаріший із них – Бель, був відлитий ще в 1631 році; найбільший – Емануель – важить близько 13 т! Дзвони собору можна почути щодня о 8 ранку і в 7-й годині вечора. Лише один із них, Емануель, дзвонить тільки в найбільші католицькі свята року. У Нотр Дам де Парі втсановлений також найбільший у світі орган, який налічує 111 регістрів.

Друга за значущістю святиня і паломницький центр Парижа – Базиліка Сакре-Кер (Базиліка Найсвятішого Серця Христового), розташована на горі Монмартр, у її найвищій найвищій точці, звідки відкривається чудова панорама цілого міста, яка не поступається тій, що відкривається з Ейфелевої вежі. Монмартр – Гора святих Мучеників, на якій прийняв мученицький вінець учень апостола Павла, грецький єпископ св. Діонісій Ареопагіт – перший французький мученик і святий покровитель Парижа.

Унікальним є вже сам білосніжний колір собору Сакре-Кер, який збудований із особливого вапняку, який від контакту з дощовою водою покривається вапняним нальотом, від чого щоразу стає ще білішим. Базиліка збудована на межі ХІХ і ХХ ст. за проектом архітектора Пола Абаді, який працював також над реставрацією Нотр Дам де Парі, в римсько-візантійському стилі. Своїми формами храм нагадує Собор св. Марка у Венеції та Софіївській собор в Константинополі. Фасад храму прикрашають бронзові скульптури Жанни Д’арк і св. Людовіка роботи Іполіта Лефевра. Над ними в центрі височить білосніжна статуя Ісуса Христа, який благословляє Париж.

Під головним куполом собору розташований дзвін по імені Савоярд вагою в 19 т, який є найбільшим дзвоном Парижа. Базиліку прикрашають кольорові вітражі і монументальна мозаїка на тему «Благоговіння Франції перед Серцем Господнім», яку створив художник Люк Олів’є Мерсон.

Собор св. Марії Магдалини, відомий під назвою церква Мадлен, – третій за відвідуваністю і популярністю храм у Парижі після Нотр Дам де Парі і Сакре-Кер. Тут зберігаються мощі св. Марії Магдалини, однієї з жінок-мироносиць, розкаяної грішниці, яка разом із апостолами супроводжувала Ісуса Христа під час Його земного життя. Саме вона, прийшовши до гробу Спасителя, вперше почула від ангела звістку про те, що він воскрес і повідомила про це апостолів. Згодом св. Марія Магдалина проповідувала в Італії, а відтак у місті Ефесі, була вірною помічницею апостола і євангелиста Йоана Богослова. Собор, збудований у незвичному для християнської архітектури класичному греко-римському стилі, завдячує своєю появою Наполеону Бонапарту, який у 1806 році повелів збудувати Храм Військової Слави на честь своїх амбітних перемог. Однак після падіння імператора-завойовника король Франції Людовик ХVІІІ повелів присвятити храм св. Марії Магдалині.

По периметру собор оточує колонада з 52 двацятиметрових масивних коринтських колон. На його фронтоні зображена сцена Страшного Суду, у центрі якої св. Марія Магдалина, яка на колінах молиться за грішників. Велетенські бронзові двері прикрашені барельєфами на тему десятьох заповідей.

Над головним вівтарем церкви Мадлен розташована скульптура видатного італійського художника Шарля Марокетті «Вознесіння святої Магдалини». Надвівтарний простір прикрашають фрески Жюля Клода Зіглера, на яких зображені найбільш шановані католицькі святі, що оточують імператора Наполеона.

Особливою перлиною храму є великий орган, створений неперевершеним майстром Кавайє-Колем. Органістами в церкві Мадлен завжди були видатні музиканти Франції.

У Парижі паломники можуть вшанувати також ще одну християнську святиню – мощі святої рівноапостольної імператриці Олени, матері першого в історії римського імператора-християнина Костянтина Великого, з іменем якої пов’язане відродження християнських святинь на Святій землі, святої покровительки багатьох українок, що носять її ім’я. Найголовнішим діянням св. Олени було віднайдення Животворящого Хреста Господнього, на честь якого Церква встановила свято Воздвиження. Мощі святої зберігаються в старовинній церкві Сен-Льо-Сен-Жіль, розташованій в центрі Парижа на вулиці Сен-Дені.

Париж – різнобарвний і різноманітний, яскравий і сяючий, і можливо, за привабливою мирською зовнішністю й розкішністю його релігійне життя майже непомітне. Однак відвідайте найголовніші храми столиці Франції і вас не полишить відчуття благодаті, глибокого благоговіння і всеохопного чуда Божої присутності, що віють від збережених там святинь.

***

Дізнайтеся про найближчі паломництва до Франції за цим посиланням.

***

Наталія Пуряєва спеціально для Патріаршого паломницького центру УГКЦ.

1 зірка2 зірки3 зірки4 зірки5 зірок (32 голоси, середня оцінка 5.00 із 5)
Loading...Loading...