Адреса: вул. Князя Oстрозького, 12, м. Тернопіль 46000 Перша церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1636 р., стояла поза укріпленнями міста, на південний схід від т. зв. Каменицької брами. Ця церква була дерев’яною. При Успенській церкві був монастир отців василіан (тому її називали «Монастирська»), та в 1744 р. храм передали світському священику. Через чотири роки після великої […]
Адреса: вул. Князя Oстрозького, 12, м. Тернопіль 46000
Перша церква Успіння Пресвятої Богородиці, зведена 1636 р., стояла поза укріпленнями міста, на південний схід від т. зв. Каменицької брами. Ця церква була дерев’яною. При Успенській церкві був монастир отців василіан (тому її називали «Монастирська»), та в 1744 р. храм передали світському священику.
Через чотири роки після великої пожежі 1832 р. міщани побудували новий однойменний мурований храм. В основі він був чотирикутним, а вгорі переходив у восьмигранник і завершувався оригінальним цибулястим куполом. Це був один із кращих зразків церковної споруди стилю ампір. Церква мала три візантійські бані-куполи. На той час при ній налічувалося 2700 парафіян. Дзвіницю із тесаного каменю спорудили у романському стилі. Поряд із церквою, крім саду і невеличкого будинку, був старовинний цвинтар із численними бароковими плитами. Вхід на подвір’я пролягав через арку дзвіниці. У 1931 р. Митрополит Андрей (Шептицький) передав церкву отцям редемптористам, які прибули з Бельгії на чолі із протоігуменом Йосифом де Вохтом. За часів редемптористів настали золоті роки в історії Успенської церкви. На свято Успіння до церкви прибувало від 15 до 20 тисяч прочан.
За редемптористів храм був перебудований: він перетворився на величаву споруду з шістьма візантійськими банями і трьома окремими входами, до яких вели широкі сходи, котрі символізували Хресну дорогу. Зміни зачепили також інтер’єр: було зроблено нові лавки, майже завершено іконостас.
У 1932 р. на місці дерев’яної каплички було побудовано гарну муровану каплицю. У ній відправлялися Богослужіння.
У 1935 р. на відпуст приїздив єпископ Миколай (Чарнецький).
Довгі роки у Монастирській церкві зберігалася чудотворна ікона Богородиці, оправлена в срібні з позолотою шати (копія славетної Ченстоховської ікони). Перші згадки про її чуда стосуються ще 1673 р., коли молитвами тернопільських міщан перед нею у Надставній церкві (найдавніша в тернополі) були відвернуті численні татарські загони. В 1730 р. у тій же церкві ікона заплакала, і це чудо тривало аж до 1844 р. Києво-Галицький Митрополит Анастасій (Шептицький) своїм Декретом визнав її чудотворною, ікона була коронована і перенесена до парафіяльної церкви Різдва Христового. Численні її чуда підтверджено вотами, завішаними довкола неї в кілька рядів.
Після 1945 р., внаслідок масових арештів, депортації українського населення, ув’язнення греко-католицьких священиків, монастир і церква стояли пусткою. 19 листопада 1962 р. храм Успіння Пресвятої Богородиці підірвали. Залишки церкви вивезли на звалище за місто.
У серпні 1990 р. на місці колишньої Успенської церкви було встановлено хрест і статую Матері Божої. А з вересня того ж року розпочалися будівельні роботи і вже 28 серпня 1993 р. було відправлено перше Богослужіння в опорядженому храмі. З 1994 р. почалося будівництво монастиря. 29 листопада 1999 р. до храму було повернуто чудотворну ікону Матері Божої.
[nggallery id=13]
