Своїм покровителем Архистратига Михаїла обрали декілька храмів, що розташовані на Івано-Франківщині, Тернопільщині та Львівщині. Кожна з цих церков має чудотворну ікону з її власною непересічною історією, свідками якої ставали парохіяни храмів. Загляньмо сьогодні до стародавніх храмів, які й досі збирають вірних на чисельних Святих Літургіях та відпустах. Церква святого архистратига Михаїла у с. Вербиця (Львівська […]
Своїм покровителем Архистратига Михаїла обрали декілька храмів, що розташовані на Івано-Франківщині, Тернопільщині та Львівщині. Кожна з цих церков має чудотворну ікону з її власною непересічною історією, свідками якої ставали парохіяни храмів. Загляньмо сьогодні до стародавніх храмів, які й досі збирають вірних на чисельних Святих Літургіях та відпустах.
Церква святого архистратига Михаїла у с. Вербиця (Львівська обл.)
Церква святого архистратига Михаїла у с. Вербиця
Церква святого архистратига Михаїла стоїть на підвищенні східної частини с. Вербиця. Збудована вона у першій половині ХІХ ст., точніше у 1846-1848 рр., ймовірно на місці старої церкви.
Вже понад півтора століття на престолі храму знаходиться Вербицька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яка, за народним переказом, вперше прославилася влітку 1848 р. На той час образ висів на стіні в сільській хаті однієї побожної родини і чудесним чином самовідновився. Водночас він почав випромінювати яскраве світло. Почувши про чудесне відновлення потьмянілої старенької ікони, люди почали приходити звідусіль і молитися до Пречистої Діви Марії.
Церква святого архистратига Михаїла у с. Боянець (Івано-Франківська обл.)
Чудотворний образ Серця Христового
У центрі с. Боянець розташована інша дерев’яна церква святого архистратига Михаїла, що збудована у 1840 р. на місці попередньої.
Боянецька церква відома чудотворним образом Серця Христового, якого після реставрації у Львівському історичному музеї 24 квітня 2005 р. повернули на первісне місце. Ікону в 1900 р. намалював у Кракові василіянин Мар’ян Шурма.
За переказами, під час Першої світової війни, коли через с. Боянець проходив фронт, було важко поранено австрійського офіцера. Тільки-но йому полегшало, він попросив, щоб його щодня водили до церкви, відтак він сам щодня приходив до храму на милицях. Тут він із вірою в Господню ласку щиро молився перед образом Христа.
Одного разу після молитви чоловік, забувши про те, що прийшов на милицях, повернувся ногами додому. Приїхавши сюди в міжвоєнний час, він привіз зі собою на знак подяки два маленькі платинові сердечка і власноруч прикріпив їх біля руки Ісуса Христа, яка вказувала на серце.Щедо закриття церкви 1946 р. милиці солдата і сердечка зникли.
У 1973 р. радянська влада вивезла ікону без жодних документів. Того часу церква не діяла, і образ вилучили як такий, що ніде не значився. Декілька років поспіль мешканці села безрезультатно розшукували вивезений з їхнього храму образ. Аж у 1999 р. вірні випадково побачили його у Львівському музеї історії релігії, до якого він потрапив із Львівського історичного музею. В березні 2005 р. образ Серця Христового завдяки о. Володимиру Валевському був повернутий боянецькій громаді УГКЦ. Урочисте перенесення образу відбулося у Квітну неділю того самого року за участю великої кількості духовенства і вірних з Боянця та околиць.
Церква святого архистратига Михаїла у с. Городок (Тернопільська обл.)
Церква святого архистратига Михаїла у с. Городок
Містечко Городок на Тернопільщині також славиться чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, що перебуває у церкві св. архистратига Михаїла.
Ще у 18 столітті ікону Богоматері написав маляр Андрій на замовлення одного мешканця сусіднього села. Селянин подарував написану ікону парафіяльній церкві, аж за деякий час ікона почала випромінювати дивне світло.
Через деякий час по обличчю Пресвятої Богородиці покотилися рясні сльози. Таке незвичайне явище відбувалося з деякими перервами протягом трьох тижнів у присутності великого числа прихожан. Після короткої перерви сльози на обличчі Пресвятої Богородиці відновилися і тривали безперервно ще протягом 26 днів. За 2 роки ікону проголосили чудотворною.
