Унів – святе місце, що кличе повернутися

Унів – святе місце, що кличе повернутися

Кожен, хто хоч раз відвідав Унів, знову прагне сюди повернутися, щоби зануритись в його особливу атмосферу святості. Той, хто раніше ніколи не молився чи робив це час від часу, прагне цього навчитися. Той, хто звик до шуму і людського моря великих міст, пізнає цілющу користь усамітнення й тиші. Монаше життя – з його важким і […]

Кожен, хто хоч раз відвідав Унів, знову прагне сюди повернутися, щоби зануритись в його особливу атмосферу святості. Той, хто раніше ніколи не молився чи робив це час від часу, прагне цього навчитися. Той, хто звик до шуму і людського моря великих міст, пізнає цілющу користь усамітнення й тиші. Монаше життя – з його важким і непідсильним для світу аскетичним  ритмом молитви і праці – стає тут зрозумілим навіть тому, хто ніколи й не мислив про монашество. Із цілющою водою, що витікає потічком з-під самісінького престолу Свято-Успенської унівської церкви, монастир сам є чудотворним джерелом спокою і умиротворення.

Свято-Успенська Унівська Лавра – один із чотирьох в Україні і єдиний в УГКЦ монастир, що має статус лаври, найбільшого, найзначущішого монастиря. Це святиня з тривалою і давньою історією, що багато в чому відображає історію самої Української Церкви, з її періодами руйнувань та переслідувань, розквіту й відродження. Однак уже з часу першої згадки про цю монашу обитель, що припадає на ХІV ст., її називають  духовною твердинею, оплотом Церкви.

Кам’яні монастирські споруди, що їх ми можемо побачити сьогодні, були збудовані після останнього зруйнування святині татарами в ХVІ ст. Її відбудова пов’язана з іменем галицького шляхтича Олександра Ванька Лагодовського. За давньою легендою, недужий на важку хворобу ніг шляхтич побачив у сні Божу Матір, яка сповіщала йому, що він зцілиться, обмивши ноги в чудодійному джерелі. У пошуках джерела чоловік натрапив на згарище монастиря, розташованого неподалік від нього. Кинувшись до попелища він із подивом побачив дивне сяйво, яке випромінював образ Божої Матері з Дитятком Ісусом, що явився над згарищем. Зцілений водою з джерела та молитвою перед явленою йому іконою, на знак вдячності Пресвятій Богородиці Лагодовський збудував тут новий монастир, який зберігся до наших днів.

У пам’ять про відбудовника князя Лагодовського, що був похований на території обителі, в Унівський Лаврі зберігається сьогодні копія надгробку з його могили (оригінал в 1950 році, коли святиню руйнували більшовики,  був перевезений до музею «Олеський замок») – прекрасна ренесансова скульптура вояка в лицарських обладунках, що спочиває на ложі.

Свято-Успенська Унівська Лавра являла собою твердиню не тільки в переносному сенсі. Вона будувалася як справжня середньовічна фортеця  – з непробивними мурами, бійницями та оборонними вежами, оточена земляними валами й ровом. Міцний мурований чотирикутник надійно захищав збудовану всередині церкву Успіння Пресвятої Богородиці, що й сама мала вигляд неприступної вежі. Щоправда, сьогодні, як, зрештою, і в усі часи її найважливішою зброєю була ревна молитва монахів, які чинили свій християнський подвиг у стінах цієї святині.

У ХVІІ – ХVІІІ ст. Унівський монастир набув слави одного з найвизначніших культурних центрів України. В організованій тут  духовній школі разом із дітьми української шляхти навчався свого часу Йов Княгиницький, засновник Манявського скиту. Обитель відвідували ігумен Почаївської лаври Йов Почаївський та славнозвісний український письменник-полеміст, монах-афоніт Іван Вишенський.

Розквіт монастиря пов’язаний із діяльністю роду Шептицьких. За час ігуменства єпископа Варлаама та митрополита Атанасія Шептицьких святиню розбудували й прикрасили. Тут діяла відома в цілій східній Європі василіянська друкарня.Прощі по Україні - Унів - Свято-Успенська Унівська Лавра - УГКЦ

У 1790 році, коли Львівщина опинилася під владою Австрійської корони, монастир закрили. Однак греко-католицький митрополит, перший кардинал українського походження Михайло Левицький повернув монастир Церкві та створив тут свою резиденцію, що не тільки врятувало святиню від занепаду і руйнування, але й сприяло її розбудові. Цей видатний діяч УГКЦ також похований на території Унівської обителі.

Проте по-справжньому відродив монастир ще один нащадок роду Шептицьких – митрополит Андрей Шептицький. На початку ХХ ст., прагнучи відродити в лоні УГКЦ східну традицію монашого життя, він надав монастирю статус лаври і віддав його у володіння монахам Студійського уставу – чернечому згромадженню, яке у своєму житті дотримується уставу Теодора Студита, що його з Конастантинополя та Афону привезли на київські землі та прищепили тут преподобні отці Києво-Печерські Антоній та Теодосій.

При митрополиті Шептицькому в Унівському монастирі була заснована іконописна майстерня, майстри якої розписали інтер’єр храму унікальними фресками, відродилася друкарня, працював сиротинець. 30 років духовним наставником монастиря був новомученик нашої Церкви – блаженний Климентій Шептицький, брат митрополита Андрея. Період радянського переслідування виявився найстрашнішим для лаври. Монастир перетворили на концентраційний табір для репресованих монахів, а відтак на психлікарню. Унікальні фрески замалювали олійною фарбою. Образи, іконостас та монастирську бібліотеку спалили… І лише в 1980-х роках лавру повернули  монахам.

Душею і серцем учнівської святині є чудотворний образ Унівської Божої Матері. Явлений на згарищі спаплюженого татарами монастиря, з того часу він зберігався у збудованій на цьому місці церкві Успіння Пресвятої Богородиці – за престолом, просто над чудотворним джерелом, що витікав у цьому місці з-під землі. У ХVІІІ ст. через численні зцілення, вимолені перед цією іконою, образ Богородиці Унівської коронував архимандрит Атанасій Шептицький.

Якою б суворою не була українська історія, під загрозою ікона опинилася щойно в роки більшовицького панування. Перехована монахами на горищі церкви, вона зазнала непоправних ушкоджень, цілим залишився лише її срібний оклад. Копію чудотворного образу за давніми гравюрами та фотографіями написав знаний іконописець ієромонах-студит Ювеналій Мокрицький. Саме вона в стародавніх автентичних шатах у 1995 році була виставлена в Успенському храмі для вшанування. І сьогодні вірні стають свідками «чудодіяння» образу – за молитвами перед цією іконою Пресвятої Богородиці Господь посилає зцілення багатьом недужим.

Неподалік Унівської Лаври є два особливих святих місця – пагорби Чернеча гора та Короната. На першому розташований монаший цвинтар – місце, наділене особливою благодаттю через тривалу молитву, яка не стихала тут від віків, а також через поховання ченців, які своїм життям втілили ідеали святості. Сьогодні з особливою побожністю паломники відвідують тут могилу сповідника віри, великого українського святця отця-єромонаха Порфирія (Павла) Чучмана. На Чернечій горі поховані рідні брати – владика Юліан та отець Василій Вороновський.

Під час нічних чувань напередодні свят, у яких беруть участь прибулі до монастиря прочани, на Чернечу гору традиційно прямує молитовний похід із запаленими свічками. На сотні метрів тоді розтягується пломеніюча вервиця паломників, що йдуть на молитву до місця вічного спочинку.

На горі під назвою Короната в лихоліття радянського переслідування і підпілля УГКЦ, коли обитель припинила існування, у збереженій старовинній каплиці християни здійснювали таємні богослужіння – вінчання, хрещення, сповідь. Назва Короната, за переказами, пов’язана з урочистістю коронації ікони Унівської Божої Матері, яка відбувалася, імовірно, саме на цьому місці. Під престолом каплиці заповів поховати своє серце митрополит Михайло Левицький. На жаль, згодом каплицю все ж таки зруйнували, однак тут збереглося кілька старих чернечих могил.

В Унівській лаврі паломники можуть торкнутися також історії української Церкви. Адже тут зберігається і виставлена для огляду ціла колекція старовинних дерев’яних розп’ять, антимінсів, унікальних стародруків. Тут можна побачити особисті речі блаженного Климентія та Андрея Шептицьких. У спеціальному музеї виставлені численні експонати, що були виявлені під час розкопок у цій місцевості, пов’язані з історією України.

Незважаючи на аскетичне життя мешканців монастиря, підпорядковане суворому чернечому уставу, в якому дві треті дня відведені молитві і фізичній праці, Унів завжди чекає прочан. Спеціально для паломників тут побудована дерев’яна церква блаженних священномучеників Климентія та Леонтія, який навесні потопає у квітучих деревах. Тут також працює великий реколекційний будинок, їдальня, крамниця духовної літератури. А найбільше, що всякий паломник забере звідси з собою додому, – це відчуття присутності Божого Царства тут, на землі.

***

З календарем найближчих прощ до Унева ви можете ознайомитися за цим посиланням.

***

Наталія Пуряєва спеціально для Патріаршого паломницького центру

Related Blogs

“Ми даємо їм інструмент для розкриття їхніх можливостей”: підсумки дитячих таборів “Вільні діти”
Шість заїздів по 10 днів та 240 дітей з Херсонської та Донецької області, які, попри пережиті жахіття війни, розвинули свій потенціал - такими є підсумки таборів, які проводив Патріарший Паломницький...
Posted by admin | 24.12.2021
Ікона «Це Мати Твоя»: відновлена святиня міста Коломия
Передмова з історії 1635 рік. Польський шляхтич Міхал Єжи Станіславський дарує «Товариству Вервиці», заснованому при домініканському монастирю у Коломиї, ікону. Вона була написана як копія Ченстоховської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці....
Posted by admin | 15.12.2021
Станіславівська чудотворна ікона Матері Божої Ласкавої: чуда, які продовжуються і сьогодні…
Жовтень 2016 року. Івано-Франківськ. Пані Леся у лікарні дізнається страшну для себе та своєї родини звістку - ознаки неповного міхурцевого занеску. Це передраковий стан. Воно може спровокувати найнебезпечнішу із усіх...