Резиденція дванадцяти головних богів Древньої Греції – це місце помешкання та міфічної надприродної сили. Водночас це місце звершення як світової, так і людської історії, якою володіють боги. Однак, не кожному вдалося тут побувати, тому витворилася велика кількість міфів, які переповідали про стан справ у богів. Тут все овіяне міфами і легендами. Музи, пани, сатири, богині […]
Резиденція дванадцяти головних богів Древньої Греції – це місце помешкання та міфічної надприродної сили. Водночас це місце звершення як світової, так і людської історії, якою володіють боги. Однак, не кожному вдалося тут побувати, тому витворилася велика кількість міфів, які переповідали про стан справ у богів. Тут все овіяне міфами і легендами. Музи, пани, сатири, богині і ельфи. Олімп – це завжди дух давньогрецької міфології. Тому Олімп, як мед, притягує туристів і альпіністів.
Ця резиденція стала дарунком однооких циклопів, яких верховний Зевс звільнив із царства мертвих – Тартару. Окрім того, вони наділили його владою управляти громами і блискавками. Прикраси для палаців у своїй ковальській майстерні викував Гефест. Однак, побачити цю красу було дано не кожному. Адже вхід до резиденції пильно охоронявся менш впливовими богами та проходив через хмари.
Атмосфера на вершині гори навколо резиденції, за словами Гомера, також була дивовижною. Там не дує вітер, не падають дощі та не сніжить. Натомість, навколишнє середовище купається у світлі тріумфу.
Інтер’єр резиденції також заворожував. Кімнати Зевса і його дружини Гери розташовувалися таким чином, що з вікон відкривалася панорама міст Афіни, Фіви, Спарти, Коринту, Аргосу і Мікен. У протилежному кінці палацу мешкали слуги, яких так потребували боги для безтурботного проживання. А посередині – кімнати інших богів.
Саме таким крізь призму власної міфології та вірувань древні греки бачили найвищу точку своєї країни – гору Олімп. Де ж іще мешкати основним богам грецького пантеону як не на найвищій точці, поближче до небес?
Гора Олімп (грец. Όλυμπος) відома кожному школяреві як місце, заселене грецькими богами. Сьогодні це найвища точка Греції та одна із найвищих гір Європи, висота якої сягає 2919 м. І насправді, ця вершина не єдина, адже складається із цілого природного комплексу скель, яких нараховують до 40! Усі вони об’єднані у єдиний Національний парк на площі 4 га, який став першим на території Греції у 1938 році. У 1981 році ЮНЕСКО оголосила Олімп «частиною Всесвітнього природного надбання», а у 1985 році гірський масив став частиною «Археологічної та історичної спадщини».
Сама територія Національного парку розпочинається на висоті 600 метрів і доходить до «Вершини Зевса» або гори Мітікас. Тут ви можете зустріти безліч видів рідкісних і унікальних рослин. Взагалі з 1700 видів, 23% рослин вважаються ендемічними (унікальними). Також площа багата на представників тваринного світу: вовк, рись, лисиця, кабан, зайці, олені, гірські кози, їжаки, білки і т.д. Крім того, тут мешкають деякі види змій, черепах та скорпіонів.
Гірський масив сьогодні складається із чотирьох основних вершин і більше 1700 каньйонів і плато на кордоні регіонів Фессалії та Македонії. Серед цих вершин – Мітікас, Стефані, Скала та Сколіо. Вершина гори Стефані, якщо дивитися на неї під певним кутом, нагадує задню стінку великого крісла, саме тому її почали асоціювати із «троном Зевса». До цього також додається унікальне природне явище, назване «вінець Зевса». Його можна спостерігати щоранку, під час сходу сонця. Промені дають таку тінь, що створюються обриси профілю Зевса. Проте, мандрівникам вершина Стефані закрита, оскільки в даний час там розташований британський військовий радар. Натомість, гора Мітікас прилягає до ще одного природного дива – прірви Казанья, що перекладається як «котел».
Серед містичних цікавинок не можна оминути увагою покинуте селище Скотина (наголос на останньому складі). Воно знаходиться за 20 км від міста Катеріні, у самому підніжжі гори Олімп. За легендою, боги Олімпу у свій час розізлилися на жителів цього села, які дуже високо пасли свої вівці. А за непослух вони наслали на них міфічні кари, тому всі місцеві мешканці втекли, залишивши своє майно недоторканим.
До речі, назва селища перекладається як «Темне». Усе через те, що сонячні промені не дістаються належним чином до цього поселення. Тобто, вони торкаються землі лише на дуже короткий час доби.
До початку XX століття люди боялися підніматися на гори, вважали їх неприступними і забороненими. Але в 1913 році перший сміливець зійшов на найвищу точку гори Олімп – це був грек Христос Какалас. З цього моменту стародавні легенди і міфи можуть стати реальністю для кожного із вас. На Олімп організовуються сходження. Більше того, вони не альпіністські, а туристичні, а тому у них можуть взяти участь люди, які не мають спортивної підготовки і альпіністського спорядження. Зручний і теплий одяг, два-три дні вільного часу, і пам’ятки з картинки постануть перед вами наяву. Піднявшись у резиденцію давніх грецьких богів, ви справді будете нагороджені: звідси відкривається неймовірний краєвид на усю територію Пієрії та на інші регіони Греції. На самому піку гори Матікас можна не тільки зробити пам’ятні фото і відео, але і розписатися в журналі, що зберігається тут в залізному ящику. Ви зможете поплавати у хмарах, відчути на своїх щоках морозяний поцілунок тутешніх льодовиків, а відтак – спуститися в обійми теплої та сонячної Греції. Чим же не дивовижна мандрівка на перетині тепла і холоду, землі і піднебесся?
о.Іван Вихор
