Ця ікона здавна находилася в домі о. Олексія Липинського. як сімейна реліквія. В день св. Архангела Михаїла 1755 р. на іконі появилися каплі крові. Першим побачили кров на Христі діти і сказали про це няні, Праксиді Красовскій, а потім й батькові . На іконі чітко проступали чотири свіжі каплі крові. Бачили каплі крові на іконі […]
Ця ікона здавна находилася в домі о. Олексія Липинського. як сімейна реліквія.
В день св. Архангела Михаїла 1755 р. на іконі появилися каплі крові. Першим побачили кров на Христі діти і сказали про це няні, Праксиді Красовскій, а потім й батькові . На іконі чітко проступали чотири свіжі каплі крові. Бачили каплі крові на іконі багато місцевого люду, і серед них о. Ізидор Бернацький, латинський парох зі Зборова і о. Іван Кульматицький парох із Присівців. Про це повідомили Львівський ординарій, який вислав духовну комісію, щоб дізнатись в очевидців чуда всю правду, про чудотворні дійства.
Ця духовно-світська комісія досліджували феномен кровоточення ікони і перепитали під присягою всіх очевидців цього чудотворного дійства. Відповідно до рішень цієї комісій Львівський єп. Лев Шептицький своєю Грамотою від 10 січня 1757 р. проголосив її чудотворною і наказав її урочисто перенести до церкви. Її урочисто перенесли до церкви.
Вона була встановлена на великому престолі. Цією ж грамотою було запроваджено такі відпусти: на Різдво св.. Івана Хрестителя,в день св.. ап. Петра й Павла, на Преображення Господнього, в день Різдво Пресвятої Богородиці, в день Успіння Пресвятої Богородиці, на Воздвиження Чесного і Животворящого Христа. Правдивість чудес ікони підтверджували і підтверджують численні дари –воти, які прикрашають її.
До ікони із давніх часів горнулися і сьогодні горнуться богомільні люди, слава про неї і великі чудеса линула і лине по всій околиці.
