Деревнянська чудотворна ікона Божої Матері з 12 грудня 1990 р. знаходиться у Львові – у василіянському храмі Св. Андрія. Історія цієї ікони розпочинається у с. Деревня на Жовківщині. Перше чудотворне дійство за її посередництвом відбулося у 1786 році. Одне бездітне подружжя з цього села довго молилося перед іконою Божої Матері, аби Господь благословив їх потомством. І сталося чудо. Жінка у віці 42 роки народила хлопчика, але немовля було незрячим. Та батьки не втрачали віри в Боже Милосердя. П’ять років побожне подружжя ревно благало в молитвах Пресвяту Богородицю про зір для своєї єдиної дитини, щоденно відмовляючи вервички біля Її ікони. На празник Успіння Богородиці згорьована мати, з надією вдивляючись в образ, розповідала незрячому синові, якою доброю і милосердною є Пресвята Діва Марія. Аж тут дитя радісно вигукнуло: “Яка гарна Мати Божа!”
Сталося чудо: хлопчина прозрів. Утішені чудесним зціленням своєї дитини, батьки вирішили, що не мають права тримати чудотворну ікону Божої Матері вдома і передали Її жовківській чернечій обителі Отців Василіян. Тоді ж, у знак подяки за ласки, отримані від Божої Матері, це подружжя за свої кошти виготовило для ікони дерев’яні шати. На Благовіщення 1948р. завдяки старанням ченця-василіянина Антонія Масюка цю чудотворну ікону та інші церковні атрибути із Жовківського монастиря, який ліквідувала радянська влада, перевезли до Крехова. Коли ж після закриття Крехівської чернечої обителі місцеві атеїсти на Успіння Пресвятої Богородиці спалювали крехівські ікони та різні церковні реліквії, саме о. Антонію знову судилося, з Божого Провидіння, прямо з вогню врятувати Деревнянську ікону Пресвятої Діви Марії.
Відтоді о. Антоній не розлучався з цією іконою Божої Матері, щоденно молячись до Її чудотворного Образу. Власне, в день Благовіщення і завдяки його молитвам до Пресвятої Богородиці, Божа благодать зійшла біля цієї Страждальної ікони на важкохвору дівчину – дитину місцевого атеїста, яку лікарі вважали безнадійно хворою; дівчина одужала в надприродний спосіб. Отож ця чудотворна ікона перебувала в одному з будинків с. Малехів, де за активного сприяння о. Антонія у 1965 – 1989 рр. функціонував підпільний монастир ЧСВВ і діяла підпільна василіянська семінарія.
У 1990 році о. Антоній переніс цю ікону до львівського монастиря Св. Онуфрія, де він був першим ігуменом відродженої василіянської обителі. А 18 січня 1990 р. ікону перенесли з келії о. Антонія до відновленої монастирської церкви Св. Онуфрія. Того ж року, напередодні празника св. Андрія – 12 грудня 1990 р. – Деревнянську чудотворну ікону Матері Божої урочисто перенесли до львівського храму Св. Андрія, де о. Антоній був першим настоятелем. Святіший Отець Іван-Павло II під час своєї Архієрейської Св. Літургії у Львові 27 червня 2001 р. коронував Деревнянську чудотворну ікону Матері Божої Сьогодні до цієї ікони горнуться тисячі побожних людей з молитвами-благаннями, молитвами-подяками за ласки Пресвятої Богородиці, які сходять на всіх, хто з вірою і надією приходить до Неї.
Деревнянская чудотворная икона Божьей Матери с 12 декабря 1990 года находится во Львове - в василианском храме Св. Андрея. История этой иконы начинается в с. Деревня, что на Жовковщине. Первое чудотворное действие при ее посредничестве произошло в 1786 году. Одни бездетные супруги из этого села долго молились перед иконой Божией Матери, чтобы Господь благословил их потомством. И произошло чудо. Женщина в возрасте 42 –х лет родила мальчика, но младенец был незрячим. Но родители не теряли веры в Божье Милосердие. Пять лет набожные супруги ревностно умоляли в молитвах Пресвятую Богородицу о зрении для своего единственного ребенка, ежедневно молясь у Ее иконы. На праздник Успения Богородицы тоскующая мать, с надеждой вглядываясь в образ, рассказывала слепому сыну, какой хорошей и милосердной является Пресвятая Дева Мария. Вдруг ребенок радостно воскликнула: "Какая красивая Богородица!" Произошло чудо: мальчик прозрел. Утешаясь чудесным исцелением своего ребенка, родители решили, что не имеют права держать чудотворную икону Божьей Матери дома и передали Ее Жовковской монашеской обители Василиан. Тогда же, в благодарность за милости, полученные от Божьей Матери, эти супруги за свои средства изготовили для иконы деревянные одежды. На Благовещение в 1948 г. благодаря стараниям монаха василианина Антония Масюка эту чудотворную икону и другие церковные атрибуты из Жолковского монастыря, который ликвидировала советская власть, перевезли в Крехов. Когда же после закрытия Креховской монашеской обители местные атеисты на Успение Пресвятой Богородицы сжигали Креховские иконы и различные церковные реликвии, именно о. Антонию снова суждено, с Божия Проведения, прямо из огня спасти Деревнянскую икону Пресвятой Девы Марии. С тех пор о. Антоний не расставался с этой иконой Божьей Матери, ежедневно молясь у Ее чудотворного Образа. Собственно, в день Благовещения и благодаря его молитвам к Пресвятой Богородице, Божья благодать сошла у этой Страдальческой иконы на тяжелобольную девушку - ребенка местного атеиста, которую врачи считали безнадежно больной; девушка выздоровела в сверхъестественный способ. Потом эта чудотворная икона находилась в одном из домов с. Малехив, где при активном содействии о. Антония в 1965 - 1989 г.г. функционировал подпольный монастырь Ордена, и действовала подпольная Василианская семинария. В 1990 году о. Антоний перенес эту икону в львовский монастырь Св. Онуфрия, где он был первым игуменом возрожденной василианской обители. А 18 января 1990 года икону перенесли из кельи о. Антония в восстановленную монастырскую церковь Св. Онуфрия. В том же году, накануне праздника св. Андрея - 12 декабря 1990 года - Деревнянскую чудотворную икону Божьей Матери торжественно перенесли во львовский храм Св. Андрея, где о. Антоний был первым настоятелем. Святейший Отец Иоанн Павел II во время своей Архиерейской Св. Литургии во Львове 27 июня 2001 года короновал Деревнянскую чудотворную икону Божьей Матери. Сегодня к этой иконе идут тысячи благочестивых людей с молитвами-мольбами, молитвами-благодарностями за милости Пресвятой Богородицы, которые сходят на всех, кто с верой и надеждой приходит к Ней.