Як твердять народні перекази, цю ікону привезли із Константинополя, столиці Візантії з якою галицькі князі підтримували тісні політичні і культурні звязки, в Галич десь в середині XІІ ст. Коли в Галичі у 1157 р. освятили величний білокам’яний храм —Успенський собор то Галицький князь Ярослав Осмомисл подарував, привезену із Константинополя ікону Пресвятої Богородиці до цього храму. […]
Як твердять народні перекази, цю ікону привезли із Константинополя, столиці Візантії з якою галицькі князі підтримували тісні політичні і культурні звязки, в Галич десь в середині XІІ ст. Коли в Галичі у 1157 р. освятили величний білокам’яний храм —Успенський собор то Галицький князь Ярослав Осмомисл подарував, привезену із Константинополя ікону Пресвятої Богородиці до цього храму.
навали на Галицько-Волинську Русь Успенську церкву було пограбовано, зруйновано і спалено. Через деякий час Галицьку чудотворну ікону Пресвятої Богородиці, як свідчить один із народних переказів знайшли неушкодженою у лісі коло Крилоса, поблизу с. Сокіл. Коли в с. Сокіл було засновано василіянську св. Воздвиженську обитель, початки існування якої сягають 1435 р. його мешканці передали цю ікону Пресвятої Богородиці в монастирський храм, де вонай далі прославлялася чудами. У 1707р. єпископ Йосиф Шумлянський своєю Грамотою на підставі подання Духовної комісії, яка опитала очевидців чудотворних зцілень, зізнання яких були підтверджені під присяго, проголосив Сокілську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. Саме тоді єпископ Йосиф Шумлянський передає-повертає чудотворну ікону до Крилоського св. Успенського монастиря, з метою посилення якого надає надає йому нову фундацію. Вона тут спочатку перебувала в монастирській капличці св. Василія Великого. Надалі цю чудотворну ікону Божої Матері офіційно переносять за о. Антонія Седлевича, настоятеля Крилоської церкви в катедру Крилоську- заново відбудовану церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
В 1773 р. для Крилоської ікони Пресвятої Богородиці виготовили срібний оклад. Для почитання чудотворної ікони до Крилоса приїжджали галицькі митрополити Сильвестр Сембратович, Андрей Шептицький.
Під час Першої світової війни Успенська церкви зазнала значних руйнувань, проте чудотворна ікона знову залишилася неушкодженою. Після війни церкву було відремонтовано, відреставровано іконостас (художник А.Монастирський) і чудотворну ікону поміщено у вівтарі. Прощі до Крилоської чудотворної ікони відбувалися до 1960р. Тоді Успенську церкву було закрито, і вона стала експозиційною частиною Музею історії княжого Галича-філіялу Івано-Франківського краєзнавчого музею. Чудотворна ікона разом з іншими церковними речами знаходилася на хорах церкви. Коли 1989 р. Успенську церкву передали громаді, тоді мешканці Крилоса знайшли ікону. Так закінчила свій шлях поневірянь Крилоська чудотворна ікона Богоматері. Вона повернулася на своє визначене століттями місце — у завівтарну частину церкви, де міститься й сьогодні.
Правда, чудотворний образ не раз переписували, але це не заважало святині творити чуда.
В 2006 р. коллектив дослідників Українського регіонального науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація» відреставрували ікону, а відтворив корону Богородиці художник-реставратор Сергій Чигрик.
28 серпня 2006 р. глава УГКЦ блаженніший патріарх Києво-Галицький Любомир Гузар на празник Успіння Пресвятої Богородиці коронував Крилоську (Сокілську) чудотворну ікону Пресвятої Богородиці..
Ікона Пресвятої Богородиці, яка перебувала в Галичі аж до середини ХIIІ ст. стає покровителькою всього галицького краю.
