Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Глинянах належить до найвиразніших і добре збережених дерев’яних пам’яток XVIII ст. Перша згадка храм у Глинянах сягає ще часів Галицько-Волинського князівства 1397 р. Правдоподібно, що йдеться саме про церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Перша документальна згадка про церкву Успіння датується 1562 р. Існує передання, що сам Богдан Хмельницький, який перед штурмом […]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці в Глинянах належить до найвиразніших і добре збережених дерев’яних пам’яток XVIII ст. Перша згадка храм у Глинянах сягає ще часів Галицько-Волинського князівства 1397 р. Правдоподібно, що йдеться саме про церкву Успіння Пресвятої Богородиці.
Перша документальна згадка про церкву Успіння датується 1562 р. Існує передання, що сам Богдан Хмельницький, який перед штурмом Львова 1648 р. побував зі своїм військом у Глинянах, подарував церкві Успіння Пресвятої Богородиці ікону Розп’яття Ісуса Христа. Церква, яка збереглася донині, пережила не одну реконструкцію та перебудову, однак; незважаючи на усі лихоліття і природні катаклізми, ніколи не була знищеною. Так 1886 р. у Глинянах була велика пожежа, всі будівлі обабіч храму згоріли, дерев’яна ж церква залишилася неушкодженою. За переказами людей, над храмом бачили постать Богородиці, яка тримала над церквою широко розведені руки аж до часу, коли полум’я зникло. У 30-х рр. минулого століття храм перебував у незадовільному стані. Було вирішено, що у ньому не можна проводити Богослужінь. Церква мала бути розібрана.
На сам Святвечір 1936 року сільські діти, що гралися неподалік покинутого храму, помітили дивне світло в його вікнах. Думаючи, що церкву зсередини охопила пожежа, вони кинулися кликати дорослих. Селяни поспішили на порятунок. Коли ж відкрили двері і увійшли всередину, перед очима неземним світлом сяяв образ Розп’яття Ісуса Христа – запрестольна ікона, що доти непомітною висіла у заснованому павутинням вівтарі, потьмяніла від пороху та кіптяви свічок. Чудо сяяння ікони справило величезне враження на людей. Входячи до церкви, вони падали на коліна, молились і плакали, огорнуті незбагненним почуттям вдячності і благоговіння.
Ікона сяяла вдень і вночі аж до свята Водохреща (Йордану). Коли ж сяйво зникло, стало помітно, що образ чудесним способом оновився – на ньому сяяла позолота, фарби, зокрема червона кров на руках і ногах Розіп’ятого Господа, були яскравими і свіжими, наче ікона щойно тепер вийшла з-під руки майстра-іконописця.
Місцевий священик відразу сповістив про чудо Митрополитові Андрею Шептицькому. Кілька комісій обстежували образ, поки не був зроблений остаточний висновок: «Людська рука тут не робила нічого, це чудо Боже».
Незабаром вістка про чудотворний глинянський образ дійшла до Риму, і в році 1938 Папа Римський Пій ХІ коронував Розп’яття та надав церкві Успіння Пресвятої Богородиці право 12-х відпустів на рік, зокрема у свята Вознесіння Господнього, Різдва Івана Хрестителя, Успіння Пресвятої Богородиці, Воздвиження Чесного Хреста та ін.
У період підпілля УГКЦ та панування в Україні радянської влади церкву перетворили на музей килимарства. Чудотворний образ спочатку хотіли знищити, та людина, яка наблизилась до ікони, щоб зняти її зі стіни і розбити, із неймовірною силою відкинуло назад. Так образ залишився неушкодженим до наших днів.
Чудотворна ікона Розп’яття Ісуса Христа у Глинянах особливим чином розкриває людське серце, наповнюючи його почуттям глибокого каяття. Багато відвідувачів святині через молитву перед ним пережили справжнє навернення до Бога; тут також ставалися численні зцілення від важких і невиліковних недугів.
Церква у Глинянах – чи не єдина у світі, де у вівтар, що є святая святих храму, дозволено заходити жінкам. Такий дозвіл надав вірянам ще Митрополит Андрей Шептицький, щоб усі, хто цього прагне, мали змогу наблизитись до чудотворної ікони і торкнутися її.
Адреса: с. Глиняни, Золочівський р-н, Львівська обл., 80720
