Кристинопільська чудотворна ікона Божої Матері (I пол. XVIII, іконографічний тип Богородиця Одигітрія).
Монастирський літопис засвідчує, що 1765 року чудотворну ікону Пресвятої Богородиці подарував Кристинопільській василіянській чернечій обителі український шляхтич Станіслав Костка-Садовський. Тривалий час ікона була родинною реліквією Садовських. З усіма належними почестями її було перенесено до монастирської церкви за ігумена о. Теодосія Грегоровича.
Ще в маєтку Садовських ікона прославилася різними чудами. На знак подяки за ласки, які зійшли на побожних краян, її прикрасили срібними ризами та одинадцятьма срібними вотами. Це говорило про те, що дана ікона Божої Матері здавна була чудотворною. 1768 року, як записано в монастирській хроніці, чудотворна ікона врятувала монастир і місто від “морової зарази”, що охопила весь край. 8 серпня 1768 року, ікону Кристинопільської Богородиці пронесли з процесією як по місту, так і довкола нього. Пошесть, яка тривала в краю ще шість місяців, відступила від стін міста. Заступництвом чудотворної ікони монастир не раз рятувався від пожеж, що виникали в місті. Особливу загрозу для обителі мала велика пожежа 26 березня 1782, що трапилася саме у Великодню суботу, коли в монастирі відбувалася Всеношна. Тоді в місті згоріло 142 будинки. Зі співом “За всіх Ти молившися Благая…”, монахи вийшли із чудотворною іконою напроти вогню, що вже підступав до стін монастиря. Великої сили вогонь змінив свій напрям у протилежний бік не завдавши чернечій обителі жодної шкоди.
26 січня 1771 року на підставі рішення духовної комісії, владика Максиміліян Рило своєю грамотою проголосив Кристинопільську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. 1777 року цю ікону, стараннями ігумена Ампліята Крижанівського, було оновлено: виготовлено нові ризи та оздоблено позолотою, перлами і дорогоцінними каміннями. 1815 року австрійська влада, в часи церковної реформи цісаря Йосифа II, конфіскувала всі дорогоцінності з цієї ікони. Однак, щоб ікона не залишилася без належної оздоби, тодішній ігумен монастиря о. Маркіян Тарнавський наказав виготовити нові шати. Їх виготовили з дерева, гарно різьблені і позолочені. В такій оздобі ікона перебувала до 1901 року. Тоді ж, стараннями ігумена обителі о. Михайла Повха, для чудотворного Образу Пресвятої Богородиці було придбано нові срібні шати. За чудотворні дійства, ікону з часом прикрасили десятки дарів-вот.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття слава про Кристинопільську чудотворну ікону Божої Матері вийшла далеко за межі Галичини. Визнаючи цей факт і підтверджуючи чудотворну вагомість цього Образу Пресвятої Богородиці, у 1902 році Папа Римський Лев ХIII надав кристинопільському василіянському храму Св. Юра відпусти на Богородичні свята, а також на свято св. Онуфрія. Відпусти, що відбувалися у Кристинопільському монастирі, були величаві й багатолюдні. В червні 1947, з приходом комуністичного режиму, василіянська чернеча обитель перестала функціонувати. 17 червня 1947 року останніми залишили вже опустілий монастир о. Арсен Кулибаба, брат Якинт Пилип та брат Веніямин. Вони переїхали до Варшави і таємно взяли із собою дорогу святиню - чудотворну ікону Божої Матері. Спочатку ікона знаходилась в каплиці новіціятського дому Сестер Служебниць, пізніше - в каплиці монастиря оо. Василіян. Від того часу аж до 1994 ікона зберігалася в церкві Успіння Богородиці у Варшаві.
В Україну святиня повернулася лише у березні 1994. В квітні 1994 її перенесли з львівського монастиря Святого Онуфрія – через села і міста Жовківського і Сокальського районів – до Кристинополя. 7 квітня 1994 р. чудотворну ікону Божої Матері урочисто повернено у Кристинопільський василіанський монастир, де за її посередництвом спливають на вірних численні ласки.
1995 року після завершення реставрації, яку виконала художниця Оксана Ясинецька, Кристинопільська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці набула свого первісного вигляду.
Про щедрі ласки Кристинопільської Чудотворної ікони Божої Матері тим, хто з вірою і надією в молитвах благає небесної помочі свідчить і пісня в Її честь. Слова і музику до якої уклав, відомий автор релігійних пісень о. Мелетій Лончина.
Кристинопольская чудотворная икона Божией Матери (I пол. XVIII в., иконографический тип «Богородица Одигитрия»). Монастырская летопись свидетельствует, что в 1765 году чудотворную икону Пресвятой Богородицы подарил Кристинопольской василианской монашеской обители украинский шляхтич Станислав Костка-Садовский. Долгое время икона была семейной реликвией Садовских. Со всеми надлежащими почестями она была перенесена в монастырскую церковь при игумене о. Теодосии Грегоровиче. Еще в имении Садовских икона прославилась разными чудесами. В благодарность за милости, которые сошли на благочестивых земляков, ее украсили серебряными ризами и одиннадцатью серебряными вотами. Это говорило о том, что данная икона Божьей Матери издавна была чудотворной. В 1768 году, как записано в монастырской хронике, чудотворная икона спасла монастырь и город от "моровой язвы", охватившей весь край. 8 августа 1768 года, икону Кристинопольской Богородицы пронесли с процессией как по городу, так и вокруг него. Болезнь, которая продолжалась в крае еще шесть месяцев, отступила от стен города. Покровительством чудотворной иконы монастырь не раз спасался от пожаров, которые возникали в городе. Особую угрозу для обители имел большой пожар 26 марта 1782 года, что произошла именно в Пасхальную субботу, когда в монастыре происходила Всенощная. Тогда в городе сгорело 142 дома. С пением "При всех Ты помолились Благая ...", монахи вышли с чудотворной иконой напротив огня, что уже подходил к стенам монастыря. Большой силы огонь изменил свое направление в противоположную сторону, не причинив монашеской обители никакого вреда. 26 января 1771 года на основании решения духовной комиссии, владыка Максимилиан Рыло своей грамотой провозгласил Кристинопольскую икону Пресвятой Богородицы чудотворной. В 1777 году эту икону, стараниями игумена Амплията Крыжановского, было обновлено: изготовлены новые ризы и украшено позолотой, жемчугом и драгоценными камнями. В 1815 году австрийская власть, во времена церковной реформы императора Иосифа II, конфисковала все драгоценности с этой иконы. Однако, чтобы икона не осталась без должного украшения, тогдашний игумен монастыря о. Маркиян Тарнавский приказал изготовить новые одежды. Их изготовили из дерева, красиво вырезбленные и позолоченные. В такой отделке икона находилась до 1901 года. Тогда же, стараниями игумена обители о. Михаила Повха, для чудотворного Образа Пресвятой Богородицы были приобретены новые серебряные одеяния. За чудотворные деяния, икону со временем украсили десятки даров-вот. В конце XIX - начале ХХ века слава о Кристинопольской чудотворной иконе Божьей Матери вышла далеко за пределы Галичины. Признавая этот факт и подтверждая чудотворную значимость этого Образа Пресвятой Богородицы, в 1902 году Папа Римский Лев ХIII предоставил Кристинопольскому василианскому храму Св. Юра отпущения на Богородичные праздники, а также на праздник св. Онуфрия. Отпущения, происходившие в Кристинопольском монастыре, были большие и многолюдные. В июне 1947 года, с приходом коммунистического режима, Василианская монашеская обитель перестала функционировать. 17 июня 1947 г. последними оставили уже опустевший монастырь о. Арсен Кулибаба, брат Якинт Филипп и брат Вениамин. Они переехали в Варшаву и тайно взяли с собой дорогую святыню - чудотворную икону Божьей Матери. Сначала икона находилась в часовне новициятского дома Сестер Служебниц, позже - в часовне монастыря оо.Василиан. С тех пор вплоть до 1994 года, икона хранилась в церкви Успения Богородицы в Варшаве. В Украину святыня вернулась только в марте 1994 г. В апреле 1994 г. ее перенесли из львовского монастыря Святого Онуфрия - через села и города Жолковского и Сокальского районов - до Кристинополя. 7 апреля 1994 г. чудотворную икону Божьей Матери торжественно возвратили в Кристинопольский василианский монастырь, где при ее посредничестве снисходят на верующих многочисленные ласки. В 1995 году после завершения реставрации, которую выполнила художница Оксана Ясинецкая, Кристинопольская чудотворная икона Пресвятой Богородицы получила свой первоначальный вид. О щедрых милостях Кристинопольской Чудотворной иконы Божьей Матери тем, кто с верой и надеждой в молитвах просит небесной помощи свидетельствует и песня в Ее честь. Слова и музыку, к которой написал, известный автор религиозных песен о. Мелетий Лончина.