Кристинопільська чудотворна ікона Божої Матері (I пол. XVIII, іконографічний тип Богородиця Одигітрія). Монастирський літопис засвідчує, що 1765 року чудотворну ікону Пресвятої Богородиці подарував Кристинопільській василіянській чернечій обителі український шляхтич Станіслав Костка-Садовський. Тривалий час ікона була родинною реліквією Садовських. З усіма належними почестями її було перенесено до монастирської церкви за ігумена о. Теодосія Грегоровича. Ще в […]
Кристинопільська чудотворна ікона Божої Матері (I пол. XVIII, іконографічний тип Богородиця Одигітрія).
Монастирський літопис засвідчує, що 1765 року чудотворну ікону Пресвятої Богородиці подарував Кристинопільській василіянській чернечій обителі український шляхтич Станіслав Костка-Садовський. Тривалий час ікона була родинною реліквією Садовських. З усіма належними почестями її було перенесено до монастирської церкви за ігумена о. Теодосія Грегоровича.
Ще в маєтку Садовських ікона прославилася різними чудами. На знак подяки за ласки, які зійшли на побожних краян, її прикрасили срібними ризами та одинадцятьма срібними вотами. Це говорило про те, що дана ікона Божої Матері здавна була чудотворною. 1768 року, як записано в монастирській хроніці, чудотворна ікона врятувала монастир і місто від “морової зарази”, що охопила весь край. 8 серпня 1768 року, ікону Кристинопільської Богородиці пронесли з процесією як по місту, так і довкола нього. Пошесть, яка тривала в краю ще шість місяців, відступила від стін міста. Заступництвом чудотворної ікони монастир не раз рятувався від пожеж, що виникали в місті. Особливу загрозу для обителі мала велика пожежа 26 березня 1782, що трапилася саме у Великодню суботу, коли в монастирі відбувалася Всеношна. Тоді в місті згоріло 142 будинки. Зі співом “За всіх Ти молившися Благая…”, монахи вийшли із чудотворною іконою напроти вогню, що вже підступав до стін монастиря. Великої сили вогонь змінив свій напрям у протилежний бік не завдавши чернечій обителі жодної шкоди.
26 січня 1771 року на підставі рішення духовної комісії, владика Максиміліян Рило своєю грамотою проголосив Кристинопільську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. 1777 року цю ікону, стараннями ігумена Ампліята Крижанівського, було оновлено: виготовлено нові ризи та оздоблено позолотою, перлами і дорогоцінними каміннями. 1815 року австрійська влада, в часи церковної реформи цісаря Йосифа II, конфіскувала всі дорогоцінності з цієї ікони. Однак, щоб ікона не залишилася без належної оздоби, тодішній ігумен монастиря о. Маркіян Тарнавський наказав виготовити нові шати. Їх виготовили з дерева, гарно різьблені і позолочені. В такій оздобі ікона перебувала до 1901 року. Тоді ж, стараннями ігумена обителі о. Михайла Повха, для чудотворного Образу Пресвятої Богородиці було придбано нові срібні шати. За чудотворні дійства, ікону з часом прикрасили десятки дарів-вот.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ століття слава про Кристинопільську чудотворну ікону Божої Матері вийшла далеко за межі Галичини. Визнаючи цей факт і підтверджуючи чудотворну вагомість цього Образу Пресвятої Богородиці, у 1902 році Папа Римський Лев ХIII надав кристинопільському василіянському храму Св. Юра відпусти на Богородичні свята, а також на свято св. Онуфрія. Відпусти, що відбувалися у Кристинопільському монастирі, були величаві й багатолюдні. В червні 1947, з приходом комуністичного режиму, василіянська чернеча обитель перестала функціонувати. 17 червня 1947 року останніми залишили вже опустілий монастир о. Арсен Кулибаба, брат Якинт Пилип та брат Веніямин. Вони переїхали до Варшави і таємно взяли із собою дорогу святиню – чудотворну ікону Божої Матері. Спочатку ікона знаходилась в каплиці новіціятського дому Сестер Служебниць, пізніше – в каплиці монастиря оо. Василіян. Від того часу аж до 1994 ікона зберігалася в церкві Успіння Богородиці у Варшаві.
В Україну святиня повернулася лише у березні 1994. В квітні 1994 її перенесли з львівського монастиря Святого Онуфрія – через села і міста Жовківського і Сокальського районів – до Кристинополя. 7 квітня 1994 р. чудотворну ікону Божої Матері урочисто повернено у Кристинопільський василіанський монастир, де за її посередництвом спливають на вірних численні ласки.
1995 року після завершення реставрації, яку виконала художниця Оксана Ясинецька, Кристинопільська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці набула свого первісного вигляду.
Про щедрі ласки Кристинопільської Чудотворної ікони Божої Матері тим, хто з вірою і надією в молитвах благає небесної помочі свідчить і пісня в Її честь. Слова і музику до якої уклав, відомий автор релігійних пісень о. Мелетій Лончина.
