В Патріарший собор Воскресіння Христового 12 листопада привезуть мощі блаженного священномученика Василія Величковського. Захід з вшанування пам’яті блаженного відбудеться після третьої Літургії, яка розпочинається об 11:00. По закінченні о 13.00 відбудеться вистава на основі життя бл. свщмч. Василя та спогадів рідних, яку супроводжуватимуть пісні від гурту «Метаноя». Кожен з присутніх отримає реліквії бл. Василя Величковського […]
В Патріарший собор Воскресіння Христового 12 листопада привезуть мощі блаженного священномученика Василія Величковського. Захід з вшанування пам’яті блаженного відбудеться після третьої Літургії, яка розпочинається об 11:00. По закінченні о 13.00 відбудеться вистава на основі життя бл. свщмч. Василя та спогадів рідних, яку супроводжуватимуть пісні від гурту «Метаноя». Кожен з присутніх отримає реліквії бл. Василя Величковського та помазання святим єлеєм.
Програму заходу розробили Тетяна та Олег Чихарівські, подружжя зі Львова, які займаються поширенням набожності до блаженного Василія, спільно з сестрами-редемптористками МНІ і братами Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.
Пригадуємо, що Василь Володимирович (1903-1973) — новомученик Української греко-католицької церкви, проголошений блаженним священомучеником 27 червня 2001 папою Іваном Павлом ІІ. Народився у Станіславові (суч. Івано-Франківськ), навчався у василіанському Інституті святого Йосафата. У 1920 р. вступив до Духовної семінарії у Львові, а у 1925 р. склав перші монаші обіти як редемпторист і був рукоположеним на священика.
З 1928 ієромонах Василь — вчитель та проповідник на Волині. Переобладнав у 1930 з дозволу маршала Підсульцького в Ковелі храм латинського обряду в греко-католицьку. У 1936 один із головних доповідачів на Об’єднавчому з’їзді УГКЦ у Львові. У 1938 випустив ювілейний альманах до 25-ліття діяльності редемптористів в Україні.
У 1939 уперше викликаний в НКВД за організації масової процесії, але був відпущений. У 1941 за дорученням митрополита Андрея Шептицького з огляду на прохання вірних відбув в Кам’янець-Подільський, однак на вимогу німецького коменданта змушений покинути місто. З 1942 очолив монастир в Тернополі, де в 1945 його було заарештовано та відправлено до Києва. Смертний вирок замінено 10 роками примусової праці під Воркутою.
Повернувся в 1955 до Львова і зайнявся організацією життя УГКЦ в підпіллі. У 1959 папа Іоанн XXIII номінував його єпископом; єпископські свячення прийняв 4 лютого 1963 р. від звільненого з ув’язнення митрополита Йосипа Сліпого. Став єпископом Луцьким і місцеблюстителем глави УГКЦ в Україні.
23 січня 1969 повторно ув’язнений на три роки. Вироком Судової колегії у кримінальних справах Псковського обласного суду від 23.09.1969 Василь Величковський був засуджений на 3 роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Ув’язнення відбув у тюрмі в м. Комунарськ на Донбасі. Після закінчення терміну виселений за межі СРСР.
Провів деякий час в Римі; на запрошення митрополита Максима (Германюка) переїхав в Канаду. Помер 30 червня 1973 у м. Вінніпегу (Канада).
