За народним переказами перші пам’ятні серед місцевих жителів оповіді про ікону сягають того часу коли на українські землі часто здійснювали набіги татари. Через Тернопільщину проходив т. зв. Чорний шлях яким татаро-турецькі орди не один раз здійснювали свої набіги на Галичину.
Особливо руйнівним були набіги у 1508 р.і 1575 р. Під час одного із таких набігів вороги спалили Тернопіль і навколишні села. Зазнало нападу і с. Ратищі, але його жителі попереджені про небезпеку встигли захватись в лісі. Село мало постраждало. Але сусіднє с. Залізці татари спалили дотла. Згоріла й церква. Яким було здивування селян коли на ранок на пагорбі неподалік села, на розлогій липі вони побачили Образ Божої Матері із церкви с. Залізці. Ніхто його з цього місця не міг забрати, хоча селянами робилися спроби перенести його до своєї дерев’яної церкви.
Тоді на сільському сході вирішили на місці з’яви Образу Пресвятої Богородиці збудувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці, куди й перенесли ікону. Церква декілька разів була зруйнована, але ікона завжди залишалася непошкодженою. Зрозуміло переживши не одне лихоліття сама ікона не могла не зазнати нищення, тому зібравши на пожертвування великі кошти селяни замовили художнику із Львова достовірну копію ікони.
Століттями звідусіль- із навколишніх сіл і дальших країв до с. Ратищі на празник Успіння Пресвятої Богородиці з’їжджалося і приходило чимало народу, щоб взяти участь у тих Службах Божих, які тут відправлялися, щоб з вірою припасти до стіп Матері Божої у Ратиській чудотворній іконі. Про зцілення і ласки отримані в тут в щирих молитвах від Пресвятої Богородиці подячні жителі Ратищів і краю склали гарну величальну пісню про Ратиську чудотворна ікона Матері Божої.
27-28 серпня 2008 року відбулося відновлення відпусту, яке проходило два дні. На цей відпуст прочани принесли із Залізців копію чудотворної ікони Матері Божої Ратищівської різьблену із дерева, яку подарував владика Василь Семенюк. З цього часу відбуваються щорічні відпусти до Чудотворної Матері Божої Ратищівської.
У 2009 році відбулося молодіжна піша-проща до Ратищівської Богородиці. В прощі приймали участь 16 священників і понад 500 вірних.
По народным преданиям первые памятные среди местных жителей рассказы об иконе достигают того времени, когда на украинские земли часто совершали набеги татары. Через Тернопольщину проходил т. н. Черный путь, по которому татаро-турецкие орды не раз совершали свои набеги на Галичину.
Особенно разрушительными были набеги в 1508 г. и 1575 г. Во время одного из таких набегов враги сожгли Тернополь и окружающие села. Подверглось нападению и с. Ратищи, но его жители, предупрежденные об опасности успели спрятаться в лесу. Деревня мало пострадала. Но соседние с. Зализцы татары сожгли дотла. Сгорела и церковь. Каким было удивление крестьян, когда утром на холме близ села, на широкой липе они увидели образ Богоматери из церкви с. Зализци. Никто ее с этого места не мог забрать, хотя крестьянами делались попытки перенести икону в свою деревянную церковь.
Тогда на сельском сходе решили на месте явления Образа Пресвятой Богородицы построить церковь Успения Пресвятой Богородицы, куда и перенесли икону. Церковь несколько раз была разрушена, но икона всегда оставалась неповрежденной. Понятно пережив не одно тяжелое время, сама икона не могла не испытать повреждений, поэтому собрав на пожертвования большие средства, крестьяне заказали художнику из Львова достоверную копию иконы.
Веками отовсюду - из окружающих сел и дальних краев в с. Ратищи, на праздник Успения Пресвятой Богородицы съезжалось и приходило немало народа, чтобы принять участие в тех службах Божиих, которые здесь отправлялись, чтобы с верой припасть к стопам Матери Божьей в Ратищевской чудотворной иконе. Об исцелении и милостях, полученных здесь в искренних молитвах от Пресвятой Богородицы, благодарные жители Ратищей и края составили хорошую величальную песню о Ратищевской чудотворной иконе Матери Божьей.
27-28 августа 2008 года состоялось восстановление отпущения, которое проходило два дня. На это мероприятие паломники принесли из Зализцов копию чудотворной иконы Матери Божьей Ратищивской, вырезанную из дерева, которую подарил владыка Василий Семенюк. С этого времени происходят ежегодные отпущения к Чудотворной Матери Божьей Ратищивскойи.
В 2009 году произошло молодежное пешее паломничество к Ратищивской Богородице. В паломничестве принимали участие 16 священников и более 500 верующих.
За народним переказами перші пам’ятні серед місцевих жителів оповіді про ікону сягають того часу коли на українські землі часто здійснювали набіги татари. Через Тернопільщину проходив т. зв. Чорний шлях яким татаро-турецькі орди не один раз здійснювали свої набіги на Галичину.
