Це один з найвеличніших і найбільших храмів католицького світу. Будований у епоху Відродження, він заворожує уяву і надихає на написання книг, статей, досліджень по архітектурі, історії будівництва та мистецьких цінностях, які тут зберігають. Втім найважливіше, що Собор святого Петра – це серце Католицької Церкви.
«Ти – Скеля [Петро],що на цій скелі побудую Церкву мою». Ці слова із Євангелія від Матея, не слід сприймати алегорично чи символічно, адже Собор побудований на місці Неронівського цирку, де земля була просякнута кров’ю мучеників за віру, де сам апостол Петро був страчений і похований – а на його могилі був збудований Собор.
Перший храм тут був споруджений самим імператором Констянтином впродовж 324-349 рр. За папи Миколи V у 1506 р. почалася перебудова Собору. Однак повноцінні будівельні роботи почалися за папи Юлія ІІ у 1506 р., коли архітектором було запрошено Донато Браманте. Впродовж наступних 120 років над комплексом працювали Мікеланджело Буанаротті, Рафаель, Перуцці та Джованні Берніні. Їх праця втілилася у неповторної краси комплекс епохи Відродження.
Площа апостола Петра є відкритим входом до Ватикану. Складається із двох симетричних півкругів, в центрі якого розміщений єгипетський обеліск, від якого розходяться промені, так що обеліск є ще гномоном.
На фасаді собору виділяються 9 лоджій, центральна називається Лоджією Благословення – звідси Папа Римський традиційно звертається з благословення “Urbi et Orbi” – буквально “Місту (Риму) та світу“ до всіх християн на Різдво, Великдень та свято cвв. апостолів Петра та Павла.
До головного храму ведуть п’ятеро дверей: двері Спасителя, Пречистої Діви Марії та свв. апостолів Петра та Павла. Останні двері справа – Святі двері милосердя, які відчиняє особисто Папа у Ювілейні роки. Поверх дверей Спасителя розміщена мозаїка Корабель Петра, яка виготовлена по ескізу Джотто, який змалював її з першого собору часів Констянтина.
Всередині Собор містить головний неф, який веде до папського вівтаря, прикрашений величезним балдахіном, який опирається на чотири кручені колони, зверху на яких стоять ангели, обабіч нефу розміщені численні каплиці: каплиця «Пієта», каплиця св. Севастіяна, каплиця св. Григорія, каплиця св. Михаїла та каплиця Пресвятої Євхаристії, тощо. Прохід по нефу прикрашений статуями святих. Тут і св. імп. Єлена та Вероніка, ап. Андрій Первозваний та св. Лонгано, а також численні папи. Особливу зацікавленість викликає статуя апостола Петра. Апостол сидить на мармуровому фоні, тримаючи у лівій руці ключі від раю, а права рука піднята у повчальному жесті. У святковий день статую Петра прикрашають урочистим одягом.
В центральній апсиді знаходиться катедра ап. Петра створена у 1666 р. Берніні. Катедра прикрашена статуями Амвросія Медіоланського та Атанасія Великого з одного боку та статуями святого Аврелія Августина та Івана Золотоустого з іншого, які підтримують крісло ап. Петра, над якими у сяйві міститься символ Святого Духа.
Для вірних унійних церков, зокрема Української Греко-Католицької Церкви, особливі почуття викликає св. Йосафат Кунцевич, мощі якого у 1962 р. за побажанням папи Івана XXVIII були перенесенні сюди з віденської церкви св. Варнави.
***
Збагачуйтесь духовно з вами!
***
Патріарший паломницький центр
