Містечко Шартр, розташоване за 90 км від Парижа, звичайно, поступається столиці Франції усім, крім своєї найголовнішої святині, якою є кафедральний собор Нотр Дам де Шартр (Шартрський собор Пресвятої Богородиці). Зовні храм нагадує знаний на весь світ Нотр Дам де Парі, з велетенськими вікнами-розами, вежами і вітражами, але насправді перевершує його і віком, і розмірами і вишуканістю. Збудований на горі, собор віддавна здобув собі назву Акрополь Франції. Він унікальний тим, що залишився незмінним з часу його побудови у ХІІІ ст., і до сьогоднішнього дня зберігає дух середньовічної готики, не затьмареної нашаруваннями інших епох.
Нотр Дам де Шартр – це Біблія у вітражах. На майже 200 вікнах собору розміщено 2000 м2 гігантських скляних картин із особливого кольорового скла яскравих кольорів, секрет виготовлення якого губиться у віках. На них зображені близько 5 тис. біблійних сюжетів Старого і Нового Завіту! Це не лише прикраса інтер’єру, а справжня книга, створена спеціально для неписьменних вірян, щоб донести до них біблійну істину. Шартрські вітражі потрібно розглядати знизу вгору й зліва направо, так начебто читаєте древній фоліант.
Перебуваючи у храмі, важко позбутися відчуття присутності цілої Церкви Христової – її святих, пророків і праведників, яке навіюють понад 10 тис. скульптур, що встановлені на буквально кожному сантиметрі.
Підлога собору – містична загадка цієї будівлі. Вона прикрашена круглим лабіринтом, викладеним із кольорового каменю, який символізує, з одного боку, шлях Христа на Голгофу, а з іншого – дорогу людської душі до Бога – складну, часто звивисту і заплутану. У давнину паломники проходили цей лабіринт довжиною 258 м, що дорівнює довжині Хресного шляху, на колінах, супроводжуючи це дійство покаянними молитвами та роздумами. У Середньовіччі таку молитву в лабіринті Нотр Дам де Шартр прирівнювали до прощі на Святу Землю, а сам лабіринт називали «Дорогою в Єрусалим».
В усі часи прочани вирушали до Шартра, щоб поклонитися одній із найважливіших християнських святинь світу – ризі Пресвятої Богородиці. Це елемент одежі Божої Матері – шовкове покривало (гіматій), яким Вона була покрита в ніч Різдва Божого Сина. В давнину риза Діви Марії зберігалася в константинопольському храмі у Влахерні. Як свідчить передання, ця реліквія має особливий стосунок до українського народу – з нею пов’язане чудо навернення в християнську віру київського князя Аскольда, який у хрещенні отримав ім’я Миколай. Ще будучи язичником, Аскольд зі своїм флотом напав на столицю Візантії. Тоді єпископи Константинополя, благаючи Богородицю про порятунок міста від руського війська, винесли ризу Божої Матері з влахернського храму і занурили її в море. Шторм, що зненацька здійнявся на погідній доти морській гладі, розгромив військо русичів. Ті ж з них, хто залишилися в живих, вражені чудом, прийняли християнську віру. Всі ці події відбулися за кілька десятків років до Володимирового Хрещення України-Русі.
У ІХ ст. константинопольська імператриця Ірина подарувала ризу Пресвятої Богородиці імператору Заходу Карлу Великому, і вже незабаром онук короля франків Карл ІІ Лисий подарував святиню місту Шартру, та з того часу воно стало одним із найважливіших паломницьких центрів Західної Європи. У Шартрі повторилося чудо порятунку від нападу чужинців. У 911 році, коли на місто напали варварські племена норманів, риза Пресвятої Богородиці, яку вивісили на оборонні мури, змусила язичників утікати, а ватажок норманського племені незабаром прийняв християнство. Друге чудо Діви Марії в Шартрі пов’язане з пожежею храму, в якому зберігалася Її риза. Вогонь, що не згасав три дні і цілковито зруйнував будівлю, не діткнувся священної реліквії. Тоді, вражені цим чудом, мешканці Шартра постановили збудувати новий собор, який би пишністю і величчю перевершував всі досі відомі християнські святині. У 1260 році новий храм освятили в присутності короля Людовіка ІХ. Це був перший в історії Франції готичний собор, посвячений Діві Марії.
Під час Великої французької революції наприкінці ХVІІІ ст., коли католицькі храми опинилися під загрозою знищення, ризу Пресвятої Богородиці розділили на частини, які переховували поза межами собору. У 1819 році одну з найбільших частин повернули до Шартрського храму. А в 1927 році спеціальна комісія провела експертизу реліквії – фрагменту тканини розміром 2 м на 40 см, і виявила, що її вік сягає перших років по Різдві Христовому і цілком відповідає технології палестинського ткацтва І ст. Таким чином учені довели автентичність святині. Сьогодні різні частини ризи Пресвятої Богородиці зберігаються в різних соборах світу (в Успенському храмі Московського кремля, у Латеранському соборі в Римі), та основна її частина залишилася в Шартрі.
Під нефом і хором Нотр Дам де Шартр розташована найбільший підземний храм Франції – крипта романського собору ХІ ст. У найдавнішій частині крипти є криниця мучеників і ще давніша крипта св. Лубіна, що датується ІХ ст. Тут же. в підземній каплиці Богородиці до ХVІІІ ст. зберігалася стародавня фігурка Божої Матері з Дитятком Ісусом, яку через потемніле дерево називали Чорною Мадонною. Однак в часи Великої французької революції реліквія згоріла в пожежі, і сьогодні тут можна побачити лише її копію, що має назву Підземна Богородиця. Та все ж і копія фігурки, як і її оригінал, є місцем палкого поклоніння паломників, про що свідчить стертий шанобливими доторками і цілунками її мурований постамент.
***
Переглянути найближчі паломництва до Франції та міста Шартр можна за цим посиланням.
***
Наталія Пуряєва спеціально для Патріаршого паломницького центру УГКЦ
