13-14 червня 2015 року, під опікою Патріаршого паломницького центру, персонал Державної пенітенціарної служби України здійснив прощу до Свято-Успенської Унівської Лаври. У ній взяли участь близько 200 осіб: представники управлінь Державної пенітенціарної служби Чернігівської, Київської, Житомирської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської областей, капелани та семінаристи. Цього року вона була приурочена 1000-літньому ювілею переставлення Святого Рівноапостольного Князя Володимира. […]
13-14 червня 2015 року, під опікою Патріаршого паломницького центру, персонал Державної пенітенціарної служби України здійснив прощу до Свято-Успенської Унівської Лаври. У ній взяли участь близько 200 осіб: представники управлінь Державної пенітенціарної служби Чернігівської, Київської, Житомирської, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської, Львівської областей, капелани та семінаристи. Цього року вона була приурочена 1000-літньому ювілею переставлення Святого Рівноапостольного Князя Володимира.
Започаткували паломництво пенітенціарних службовців офіцери центрального апарату та 25-ти територіальних управлінь Державної кримінально-виконавчої служби України 2008 року у 10-літній ювілей створення служби.
Традиційно проща розпочалася з молитви (молебнем до Святого князя Володимира) у храмі Св. Миколая Чудотворця в Перемишлянах, де душпастирював Блаженний Священомученик Омелян Ковч, знаний як «парох Майданека». Звідти прочани вирушили до Унева. Отцівським благословенням та радісними передзвонами зустрів прочан високопреподобний ігумен Ілля і братія монастиря. Тут, в одному із найдавніших монастирських комплексів України, паломники мали добру нагоду принести свої благання до Матері Божої. В рамках прощі, вони цілу ніч чували перед її чудотворним образом. Священики ж своїми проповідями творили атмосферу духовного зосередження та радісного оновлення.
«Працювати у в’язниці – нелегка справа. – зазначає отець Костянтин Пантелей, керівник Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. – Зовсім нелегко ставитися до засудженої людини з вірою та милосердям, знаючи, що за плечима в неї тяжкий злочин. Та для працівників в’язниць з такими людьми приходиться бути майже щодень, і тому вкрай важливо, щоб і вони самі не втратили гуманності, ба навіть і віри». Тому метою цього паломництва, було поглибити розуміння свого християнського покликання і почерпнути духовну наснагу, якої так потребує кожний пенітенціарний працівник.
На згадку про участь у цій події кожен учасник отримав грамоту прочанина від ігумена монастиря та пам’ятку від Патріаршого паломницького центру.
