Теребовлянська чудотворна ікона Божої Матері

Теребовлянська чудотворна ікона Божої Матері - одна із найстаріших "плакучих" ікон України.

Під час свого візиту в Україну, в дні перебування у Львові, перед нею молився Папа Римський Іван-Павло II. 25 червня 2001 р. Святіший Отець Іван-Павло II особисто коронував Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

Дана ікона знаходилася у свій час в монастирській церкві василіянської чернечої обителі Преображення Господнього. Перша письмова згадка про Теребовлянський василіанський монастир датується 1650 р. Монастир був не в самій Теребовлі, а на пагорбі біля с. Підгіряни (Підгора), що за два км. від міста. Ймовірно, що тут чернече життя вирувало ще в княжі часи. У свій час в монастирі була велика бібліотека. Монастир був також осідком ваиліянських філософічно- богословських студій. Проіснував він до 1783 р.

Щодо походження ікони Пресвятої Богородиці, то можна ствердно сказати одне : вона із давних часів належала родині Римбалів, яка з покоління в покоління успадковувала священичий сан в Теребовлі. До слова, так , як Терлецькі при церкві св. Юра в Дрогобичі або Попелі при церкві при св. Івана Хрестителя в Городку. Перші історичні повідомлення саме про цю ікону Божої Матері свідчать, що вона спочатку знаходилася у світській церкві, парохом якої був Григорій Римбала. Надалі ікона Пресвятої Богородиці знаходилася в монастирській Святопреображенській церкві василіянської чернечої обителі.

У теребовлянській судовій книзі під 1663 р. записано, що вперше "...Образ Пречистої Діви плакав у четверговий день перед українським Великоднем"...Знову, вдруге ця ікона Пречистої Діви Марії”... ревно плакала змінившися”, у Великодну Суботу. Оповідь про плач Теребовлянської ікони Пресвятої Богородиці подає в своєму творі “Небо новоє” й Іонікій Галятовський.

Очевидцями цього чудотворного дійства Теребовлянської ікони Божої Матері була козацька сотня із сотником Іваном Суловським, а також багато народу як духовного, так і шляхетного стану, міщан і простих людей, які під присягою це засвідчили. До речі, серед очевидців чуда були представники різних церковних обрядів і конфесій.

Надалі історичні джерела засвідчують, що в 1651 р. лише завдяки чуду, яке діялося за посередництвом молитви до Теребовлянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці жителі краю оборонили теребовлянський замок від турків і татар.

Власне завдяки Божому Провидінню і заступництву Пресвятої Богородиці теребовлянський замок витримав і облогу багатотисячного турецького війська, яка тривала з 29 вересня до 6 жовтня 1673 року. Під час його облоги турки намагалися підірвати замкові мури за допомогою великої кількості вибухівки. Бачачи, що задумали вчинити турки захисники замку не маючи ні найменшої надії на поміч військами із сторони і зазнаючи великих втрат від безперервних атак ворога вони звертаються із щиросердечними молитвами до Пресвятої Богородиці, з вірою благаючи в Небесної Заступниці порятунку. Вибух... Сталося велике, нечуване чудо. Не завдавши шкоди замковим мурам величезної сили вибухова хвиля вдарила по турецьких військах, внаслідок чого вони зазнали дуже великих втрат. В момент вибуху за свідченням очевидців на мурах замку вони бачили в сліпучо –білій одежі Пречисту Діву Марію...

Із 1673 р. ця чудотворна ікона Божої Матері знаходилася у теребовлянській міській церкві Св. Миколая. Цього ж року, відповідно з поданням Духовної комісії єпископської консисторії, рішення якої базувалося на зізнаннях очевидців чудотворних дійств, стверджених під присягою, єпископ Йосиф Шумлянський проголосив Теребовлянську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною.

У 1674 р., зважаючи на близькість Теребовлі до Кам'янця-Подільського, звідкіля турки здійснювали свої численні грабіжницькі напади на галицькі землі, за рішенням єпископа Йосифа Шумлянського Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці торжественно перенесли до Львівського архикатедрального собору Св. Юра. З часом для ікони побудували окрему каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, де її примістили на гарно облаштованому престолі. На сьогодні Теребовлянська ікона Пресвятої Богородиці знаходиться у Архикатедрі Св. Юра, в кіоті під шклом при південній (лівій) стіні нави. На ній – срібна позолочена карбована шата справлена ігуменом о. Діонісієм Олександровичем у 1718 р.

Згідно задокументованих даних, Мати Божа два рази під час битв із турками - у 1676 р. біля Жванця і в 1683 р. біля Відня - в чудесний спосіб відвернула від єпископа Йосифа Шумлянського загрозу смерті. Йдучи у військові походи проти турків, єпископ завжди щиро молився перед Теребовлянською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці (в походах він брав участь як дорадник польського короля Яна Собеського).

У 1704 р., коли шведи обступили Львів і взяли його в облогу. Пречиста Діва, до якої молилися львівські міщани перед Теребовлянською іконою, врятувала місто від розорення шведськими військами. Більше того, міський хроніст писав, що "...Мати Божа в тій іконі розплакалася, і своїми сльозами спонукала шведського генерала Штембока зректися величезної контрибуції з львів'ян, надалі її не домагатися і залишити місто в спокою".

До слова, у 2000 - 2001 рр. Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було реставровано. Реставраційні роботи виконали Ярослав Мовчан та його син Данило. І, що цікаво, серед тих, хто засвідчив під присягою чудотворні дійства Теребовлянської ікони Божої Матері в далекому 1663 р. теж були Мовчани - Іван та Самуїл.

Якщо у давніх часах богомільці йшли на прощу в Теребовлю до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, то тепер йдуть до львівського собору Св. Юра. Особливо багатолюдний відпуст відбувається в день свята Покрови Пресвятої Богородиці. Йдуть, щоб поручитися своїй Небесній Матері, яка з давніх-давен покривала й покриває нас своїм омофором, берегла й береже, опікувалася і надалі опікується нашим багатостраждальним народом.

Находится в Архикафедральном соборе Св. Юра. Во время своего визита в Украину, в дни пребывания во Львове, перед ней молился Папа Римский Иоанн Павел II. 25 июня 2001 г. Святейший Отец Иоанн Павел II лично короновал Теребовлянскую чудотворную икону Пресвятой Богородицы. Теребовлянская чудотворная икона Божьей Матери - одна из старейших "плачущих" икон Украины. Данная икона находилась в свое время в монастырской церкви василианской монашеской обители Преображения Господня. Первое письменное упоминание о Теребовлянском василианском монастыре датируется 1650 годом. Монастырь был не в самой Теребовле, а на холме возле с. Подгоряны (Пидгора), что за два км. от города. Вероятно, что здесь монашеская жизнь кипела еще в княжеские времена. В свое время в монастыре была большая библиотека. Монастырь был также центром василианских философично- богословских студий. Просуществовал он до 1783 года. Относительно происхождения иконы Пресвятой Богородицы, то можно утвердительно сказать одно: она с давних времен принадлежала семье Римбалив, которая из поколения в поколение наследовала священнический сан в Теребовле. К слову, так, как Терлецкие при церкви св. Юра в Дрогобыче или Попели при церкви при св. Иоанна Крестителя в Городке. Первые исторические сообщения именно об этой иконе Божьей Матери свидетельствуют, что она сначала находилась в светской церкви, настоятелем которой был Григорий Римбала. В дальнейшем икона Пресвятой Богородицы находилась в монастырской Святопреображенской церкви василианской монашеской обители. В Теребовлянской судебной книге под 1663 г. записано, что впервые "... Образ Девы плакал в четверговый день перед украинской Пасхой" ... Вновь, второй раз эта икона Пречистой Девы Марии "... ревностно плакала изменившись", в Пасхальную Субботу. Рассказ о плаче Теребовлянской иконы Пресвятой Богородицы подает в своем произведении "Небо Новое» и Ионикий Галятовский. Очевидцами этого чудотворного действа Теребовлянской иконы Божьей Матери была казацкая сотня с сотником Иваном Суловским, а также много народа как духовного, так и благородного сословия, мещан и простых людей, которые под присягой этом свидетельствовали. Кстати, среди очевидцев чуда были представители различных церковных обрядов и конфессий. В дальнейшем исторические источники свидетельствуют, что в 1651 г. только благодаря чуду, которое происходило посредством молитвы к Теребовлянской чудотворной иконе Пресвятой Богородицы, жители края отстояли теребовлянский замок от турок и татар. Собственно благодаря Божьему Провидению и заступничеству Пресвятой Богородицы теребовлянский замок выдержал и осаду многотысячной турецкой армии, которая длилась с 29 сентября по 6 октября 1673 г. Во время его осады турки пытались взорвать замковые стены с помощью большого количества взрывчатки. Видя, что задумали совершить турки защитники замка, не имея ни малейшей надежды на помощь войсками со стороны и испытывая большие потери от непрерывных атак врага, обращаются с душевными молитвами к Пресвятой Богородице, с верой умоляя в Небесную Заступницу о спасении. Взрыв ... Случилось большое, неслыханное чудо. Не причинив вреда замковым стенам, огромной силы взрывная волна ударила по турецким войскам, в результате чего они понесли очень большие потери. В момент взрыва по свидетельству очевидцев на стенах замка они видели в ослепительно белых одеждах Пречистую Деву Марию ... С 1673 года эта чудотворная икона Божией Матери находилась в Теребовлянской городской церкви Св. Николая. В этом году, согласно с представлением Духовной комиссии епископской консистории, решение которой базировалось на показаниях очевидцев чудотворных действий, утвержденных под присягой, епископ Иосиф Шумлянский провозгласил Теребовлянскую икону Пресвятой Богородицы чудотворной. В 1674 г., несмотря на близость Теребовли к Каменец-Подольскому, откуда турки осуществляли свои многочисленные грабительские нападения на галицкие земли, по решению епископа Иосифа Шумлянского Теребовлянскую чудотворную икону Пресвятой Богородицы торжественно перенесли во Львовский архикафедральный собор Св. Юра. Со временем для иконы построили отдельную часовню Покровы Пресвятой Богородицы, где ее поместили на хорошо оборудованном престоле. На сегодня Теребовлянская икона Пресвятой Богородицы находится в архикатедре Св. Юра, в киоте под стеклом при южной (левой) стене нефа. На ней - серебряный позолоченный чеканный оклад, приобретенный игуменом о. Дионисием Александровичем в 1718 г. Согласно задокументированным данным, Богородица два раза во время сражений с турками - в 1676 г. у Жванца и в 1683 г. у Вены - чудесным образом отвлекла от епископа Иосифа Шумлянского угрозу смерти. Идя в военные походы против турок, епископ всегда усердно молился перед Теребовлянской чудотворной иконой Пресвятой Богородицы (в походах он участвовал как советник польского короля Яна Собеского). В 1704 г., когда шведы обступили Львов и взяли в его осаду. Пречистая Дева, к которой молились львовские мещане перед Теребовлянской иконой, спасла город от разорения шведскими войсками. Более того, городской хронист писал, что "... Матерь Божия в той иконе расплакалась, и своими слезами побудила шведского генерала Штембока отречься от огромной контрибуции от львовян, в дальнейшем ее не добиваться и оставить город в покое". К слову, в 2000 - 2001 гг. Теребовлянскую чудотворную икону Пресвятой Богородицы реставрировали. Реставрационные работы выполнили Ярослав Мовчан и его сын Даниил. И, что интересно, среди тех, кто показал под присягой чудотворные действа Теребовлянской иконы Божьей Матери в далеком 1663 г. тоже были Мовчаны - Иван и Самуил. Если в древние времена верующие шли на богомолье в Теребовлю к чудотворной иконе Пресвятой Богородицы, то теперь идут во львовский собор Св. Юра. Особенно многолюдные отпущения происходят в день праздника Покрова Пресвятой Богородицы. Идут верующие, чтобы поручиться своей Небесной Матери, которая издавна покрывала и покрывает нас своим омофором, берегла и бережет, занималась и в дальнейшем занимается нашим многострадальным народом.