Храм Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі споруджений 1738 р. за кошти Іллі та Олени Комарницьких, українських магнатів, власників багатьох самбірських сіл, що мали осідок в Радловичах (сучасна Ралівка). Збудований у стилі українського бароко, храм має форму хреста з однією банею, галереєю та 10 вiкнами.
У 1865 році було змінено конструкцію церкви: за вівтарем збудували дугоподiбну захристiю, головний вівтар було перенесено, встановлено іконостас із царськими вратами. Деякі малярні роботи виконав маляр Яблонський (збереглася картина невідомого лицаря з підписом маляра).У 1894–1895 рр. церкву було розписано всередині. Автором багатьох стінних образів був К. Устиянович.
Упродовж XIX – у першій половині ХХ ст. у церкві ще декілька разів проводили реконструкцію та ремонт. У 1935 р. під час ремонтно-реставраційних робіт під головним вівтарем було відкрито підземелля, в якому покояться тлінні останки фундаторів церкви Іллі та Олени Комарницьких, їхньої дочки Софії та Перемишльсько-Самбірського єпископа Атанасія (Шептицького), який помер у 1777 р. в с. Страшевичі біля Самбора.
Проводилися реставраційні роботи в церкві і в радянські часи, зокрема в 60-х та 80-х рр.
Протягом двох століть (за винятком незначного періоду на початку Першої світової війни та радянських часів) у храмі Різдва Пресвятої Богородиці зберігається ікона Матері Божої, яка плакала кривавими сльозами упродовж дев’яти місяців і 1727 р. була проголошена чудотворною. Напередодні Першої світової війни ікона знову заплакала, її плач тривав дев’ять днів. З початком воєнних дій на території Галичини о. Франц Рабій, дослідник історії цієї ікони, вивіз її до Відня, а в 1915 р. повернув на попереднє місце. Папа Римський Пій ХІ завдяки клопотанням о. Ф. Рабія дав дозвіл на коронацію Самбірської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (урочистість відбулася 28 серпня 1928 р.). 20 липня 1944 р. дві сестри Згромадження сестер служебниць НДМ вивезли оригінал ікони на Захід. Вона повернулася на батьківщину аж після відродження державної незалежності України. В 1996 р. її реставрували в майстерні Львівського музею історії релігії (реставратор В. Боянівський). Самбірська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці після тривалої вимушеної перерви повернулася на головний престол церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Самбірська церква зберігає ще одну реліквію – мощі св. Валентина, якого стратили у 269 р. за те, що попри заборону римського імператора Юлія Клавдія ІІ таємно вінчав закоханих. Автентичність мощів (фрагмент черепа та кілька кісточок) підтверджує документ Папи Римського від 1759 року.
