Адреса: с. Лоні, Перемишлянський р-н, Львівська область
Невелике село Лоні (Лоня, Луна, Люні) розташоване в відногах Гологір. 1469 рокуГологірський ключ сіл належав до родини Андрія Сєнєнського, який показав комісарам, укладачам податкового реєстру грамоту, надану його предкам намісником Руси угорського короля Людовика I Великого князем Владиславом Опольським (1372-1378). Вперше село з назвою Люні відзначене в податковому реєстрі 1515 року серед інших сіл Гологірського ключа. На жаль, в реєстрі села не описані окремо, а лише вказано що в них є шість попів (священиків), які сплачують відповідний податок. В податковому реєстрі 1578 року теж не відзначений священик, лише зазначено три сільські лани та приналежність села до дідича Андрія Сєнєнського, нащадка Андрія Сєнєнського з середини XV ст.
Про початки церкви в селі не збереглося архівних даних. Ймовірно, постала вона в кінці XVI ст. Перший конкретний запис про церкву Різдва Христового в Лонях походить з реєстру церков Львівсько-Галицько-Кам’янецької єпархії, укладеного єпископом Йосифом Шумлянським коло 1708 року, де вона відзначена серед церков Гологірського деканату.
Найдавніший опис церкви походить з візитаційного акту церков Гологірського деканату 1731 року. В ньому відзначено: «Лоні. Церква дерев’яна, недавно за дозволом архипастира під титулом Різдва Христового виставлена. Вівтар, тобто престіл пропорційний. Підлога з тертиць. Дзвіниця добра, дзвонів три. Парох о. Іван … за презентою дідича Адама Миколи з Ґранова Синявського, каштеляна краківського і дідича села, на цю парохію поставлений, а висвячений 1704 року владикою Йосифом Шумлянським. Образи новою роботою пристойною мальовані». Більш детальний опис церкви залишив ґенеральний візитатор о. Микола Шадурський, який відвідав церкву в Лонях 12 січня 1763 року. Шадурський пише: «Село Луні (?une). Церква Різдва Христового на пагорбі за селом збудована, в стінах з букового дерева, з одним випровадженим верхом над серединою з липового дерева в четвірку і дуже низьким, ґонтами вже давно як побита і вони дуже поопадали. В замках також порушена. Підлога з дилів всередині укладена. З дверима дубовими, належно окутими і на замок залізний внутрішній замиканими. Року 1724 (зі слів) виставлена і пізніше велебним о. Лукою Ґедишицьким, тодішнім деканом гологірським, посвячена. Коло неї цвинтар парканом огороджена, але в деяких місцях опалим, з двома фіртками, але без дверей. На цвинтарі дзвіниця на чотирьох стовпах з дерева сколочена, також ґонтами побита, на ній дзвонів менших два, а два інші більші. Престіл в квадрат зрубний (цебрований) з атимінсом 1723 року від Атанасія Шептицького та Розп’яттям на бляті дерев’яному. Жертовник в розі зліва від престолу, з образом Богоявлення Господнього. Срібний хрест з написом: «Соwрuжи Крстъ рабъ Бжій Григорій прозъвискомъ Вhвчаръ». Деісус цілий з апостолами, пророками, царськими дверима і намісними образами столярської роботи так-сяк мальований. Парох о. Іван Малицький висвячений за презентою дідича Казимира Заблоцького 1704 року владикою Йосифом Шумлянським, презента на парохію в Лунях від Адама Миколи з Ґранова Сенявського 1715 року». Візитатор Шадурський заборонив реперувати стару церкву і здійснювати в ній богослужіння, бо громада задумала будувати нову. Також він наказав збудувати школу для дяка, якої немає в селі.
Ці два акти візитаційних описів дають відповідь на те, коли збудована церква – 1724 рік. З такою датою вона і була внесена в Національний реєстр пам’яток з № 435 у 1963 році. Правда, від 1910 року в Шематизмах Львівської єпархії появилася дата 1691 рік, введена тодішніми парохами отцями Олексієм Наливайком, Григорієм Мировичем та Зеноном Чубатим за невідомим джерелом, яка не має документального підтвердження.
[nggallery id=17]
