Адреса: вул. Шевченка 31, Жидавічський р-н, м. Ходорів, Львівська область 81750
Місто Ходорів, першу письмову згадку про яке датують 1394 р., у старих документах зветься Ходорів-став, що пов’язують з іменем Теодор-Федір та з розташуванням міста над великим ставом. Місто було відоме цукровим заводом, до війни найбільшим в Галичині. В 1919 р. в Ходорові перебувала Генеральна команда УГА. Тут проводили переговори з місією Антанти про перемир’я в українсько-польській війні.
На початку ХХ ст. Ходорів мав типовий для західноукраїнських містечок “набір” історико-культурних пам’яток, зокрема: одну із найдавніших дерев’яних синагог Галичини (середина XVII cт.) , греко-католицький дерев’яний храм із дзвіницею та цвинтарем (1713 р.; до 1857 р. при церкві діяла єдина українська школа), мурований костел (друга половина XVIII cт.) і палац (збудований після 1860 р.). До наших днів збереглися лише костел і палац (використовується як один із корпусів лікарні). Від давньої синагоги не залишилося і сліду: її знищили нацисти. Щодо дерев’яної церкви, покровителями якої було обрано святих Косму і Дам’яна, то про історію її зникнення, відповідно до теми путівника, слід розповісти докладніше.
У 1912 р. в Ходорові з канонічною візитацією побував Митрополит Андрей (Шептицький). Повернувшись до резиденції, занепокоєний станом будівлі дерев’яної церкви, 6 лютого 1914 р. він дав розпорядження ходорівському деканові о. Івану Вінницькому „зайнятися якнайревніше скорим побудованєм нової церкви в Ходорові”. Виконання цього розпорядження довелося відкласти через початок Першої світової війни. Дерев’яну церву розібрали 1920 р.
Сучасна церква Святих Косми і Дам’яна була зведена 1922 р. Попри скупі історичні відомості про цей храм, можемо впевнено стверджувати, що найважливішою сторінкою майже столітнього його існування було 2 вересня 2007 р.: у той день було урочисто перевезено і встановлено в лівому бічному престолі мощі блаженної УГКЦ, уродженки Ходорова, сестри служебниці Тарсикії Мацьків (1919–1944). Як і більшість новомучеників УГКЦ, її спіткала страшна і несподівана смерть: більшовик застрелив її за те, що була монахинею. Спершу тіло блаженної покоїлося в монастирському саду у Кристинополі (тепер Червоноград), далі, з 1956 р., на Личаківському цвинтарі у Львові. У червні 2001 р. під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ преподобну сестру Тарсикію Мацьків було проголошено блаженною УГКЦ. 18 липня 2007 р. її мощі були перенесені до Стрия, а невдовзі повернулися до тої місцевості, де народилася і виросла блаженна новомучениця.
