Прилбичі – село в Яворівському районі на Львівщині, що протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких і дало Україні та світу дві величні постаті – Митрополита Андрея Шептицького і його брата, священномученика Климентія Шептицького. І хоч протягом ХХ ст. безбожна радянська система намагалася стерти в Прилбичах найменший слід Шептицьких, село продовжує дихати духом цієї […]
Прилбичі – село в Яворівському районі на Львівщині, що протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких і дало Україні та світу дві величні постаті – Митрополита Андрея Шептицького і його брата, священномученика Климентія Шептицького. І хоч протягом ХХ ст. безбожна радянська система намагалася стерти в Прилбичах найменший слід Шептицьких, село продовжує дихати духом цієї унікальної родини, кожен член якої став неповторною сторінкою історії нашого народу і нашої Церкви. Відвідання Прилбич залишає незабутнє відчуття особистого знайомства з Шептицькими, занурення в атмосферу їхнього життя, пізнання його щасливих і трагічних сторінок.
Прилбичі стали родинним маєтком Шептицьких всередині ХVІІІ ст., коли їх придбав у володіння перемиський єпикоп Атанасій Шептицький. У 1861 році його прямий нащадок граф Іван Шептицький, батько майбутнього митрополита Андрея, який щойно одружився з донькою знаного польського драматурга Олександра Фредра Софією, оселився в Прилбичах. Молоде подружжя являло собою надзвичайне поєднання: він – строгий, чесний і дбайливий господар, вона – поетка й художниця, взірець милосердя та глибокої, діяльної побожності. Уже незабаром граф збудував для своєї сім’ї чудовий родинний палац, графиня виплекала навколо будинку парк, висадивши тут вишукані дерева та квіти, що їх привозили аж з самого Парижу. Шептицькі докладали чимало зусиль для того, щоб змінити на краще все навколо себе: вони збудували в селі захоронку для дітей-сиріт, гуральню, яка забезпечувала селян роботою, збудували кам’яну дорогу.
Іван та Софія Шептицькі прожили в Прилбичах ціле своє життя. Тут народилися семеро їхніх синів, серед яких майбутній мирополит Андрей, у дитинстві Роман, та майбутній священномученик – блаженний Климентій Шептицький, у дитинстві Казимир.
Залюблене в мистецтво й старовину, подружжя Шептицьких перетворило свій будинок на справжній музей, де зберігалися картини знаних художників та, зокрема, роботи пензля самої Софії Фредро-Шептицької, старовинні руські манускрипти, воєнні пам’ятки часів імператора Наполеона, вишукані вироби з фарфору й художнього скла. Бібліотека, яку почав збирати граф та продовжив його син Роман, налічувала близько 6 тис. томів!
Уся ця краса, затишок і впорядкованість проіснували до одного трагічного дня у вересні 1939 року, коли солдати НКВД увійшли до прилбицького храму, де в цей час правилася Служба Божа, вивели на подвір’я брата мирополита Андрея Лева Шептицького, його дружину Ядвігу та римо-католицького священика Маріуша Скібневського, у парку біля маєтку наказали їм власноруч викопати яму і на очах у переляканих селян розстріляли. Книги, картини та інші цінності того ж дня були вивезені з будинку Шептицьких у невідомому напрямку.
А двома роками пізніше, 23 червня 1941 року, підрозділ саперного батальйону Червоної армії заклав вибухівку під палац графів Шептицьких. Із родового маєтку Глави УГКЦ не залишилося каменя на камені. Тоді ж таки зруйнували й невелику каплицю з привезеною з Лурду фігуркою Божої Матері, що стояла біля будинку, де разом з дітьми щодня молилася Софія Фредро. А в 1950-х роках в маєтку Шептицьких збудували сільський будинок культури…
Сьогодні на місці палацу Шептицьких стоїть лише пам’ятний камінь, встановлений в 1990 році. У 2011 році в парку Шептицьких збудували нову каплицю Матері Божої в пам’ять про ту, що в 1939 році була зруйнована більшовиками.
На околиці Прилбич височіє інша реліквія, пов’язана з родом митрополита,– родинна усипальниця Шептицьких. Невелика цегляна каплиця в неоготичному стилі була збудована в 1864 році після смерті першого сина Стефана. Коли упокоївся другий син Шептицьких – Юрій, до каплиці перенесли також останки Петра Шептицького, дідуся митрополита Андрея. Тут же згодом були поховані його мати Софія (в 1904 році), батько (в 1912 році), бабуся й троє дітей брата Леона. У 1939 році радянські солдати варварськи познущалися з родинної святині Шептицьких, для розваги розстрілявши усипальницю з крупнокаліберного кулемету. У пошуках коштовностей саркофаги були розграбовані, а саму усипальницю перетворено на склад отрутохімікатів. У 2004 році усипальницю Шептицьких відновили. Того ж року в ній перепоховали останки розстріляних Леона та Ядвіги Шептицьких. Але й сьогодні про жахливий злочин більшовиків нагадують численні отвори від куль, залишені на чавунних дверях будівлі.
Перший храм митрополита Андрея. 11 вересня 1892 року в дерев’яній церкві Собору Пресвятої Богородиці в Прилбичах молодий новопоставлений отець-василіянин Андрей Шептицький відслужив першу у своєму житті Божественну Літургію. Цей храм збудував колись його предок єпископ Атанасій Шептицький, про що завжди нагадували різьблена архиєрейська митра на царських вратах церкви та родові герби на колонах жертовника. На щастя, перший храм Шептицького зберігся до сьогоднішнього дня, хоч на початку 1990-х був значною мірою перебудований та видозмінений. Сьогодні він належить громаді УПЦ КП. Старовинний іконостас, перед яким молився митрополит Андрей, тривалий час зберігався в старовинній дзвіниці біля церкви, але в 2000 році був перенесений до новозбудованої каплиці поряд із нею.
У 1997 році греко-католицька громада Прилбич розпочала будівництво храму-музею митрополита Андрея, яке завершилося лише нещодавно. Тепер церкву-музей намагаються наповнити експонатами, пов’язаними з життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей. Перед храмом в 2011 році був встановлений перший на той час в Україні пам’ятник Митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію.
Прилбичі є відпустовим місцем для прочан, які приїжджають сюди, щоб помолитися на місці блаженної пам’яті слуги Божого Митрополита Андрея та цілої його родини. Церква-музей Митрополита Шептицького в Прилбичах– один із п’яти храмів Львівської архиєпархії, в якому з нагоди цьогорічного Ювілейного року відкрито Двері Божого Милосердя. Відвідання цього паломницького центру нашої Церкви – це особлива нагода стати свідком життя, відданого Богові від початку і до кінця, у будь-якому покликані і стані, взірець якого дала християнська родина Шептицьких.
***
З календарем найближчих паломництв до Прилбич ви можете ознайомитися за цим посиланням.
***
Збагачуйтеся духовно з нами!
