ПЕРІОД: уточнюється (1 день)
ПОЖЕРТВА: 150 грн
МАРШРУТ: Львів – Прилбичі – Страдч – Львів
ЗАМОВИТИ: ✆ Київ: (096) 330-96-79; ✆ Львів: (096) 858-27-57, (063) 075-00-30
Зустріч прочан о 8.00. Посадка в автобус. Ранішні молитви. Виїзд зі Львова. Прибуття до села Прилбичі. Відвідини храму-музею митрополита Андрея. Божественна Літургія.
Прилбичі – село в Яворівському районі на Львівщині, що протягом кількох століть було родовим маєтком роду Шептицьких і дало Україні та світу дві величні постаті – Митрополита Андрея Шептицького і його брата, священномученика Климентія Шептицького. І хоч протягом ХХ ст. безбожна радянська система намагалася стерти в Прилбичах найменший слід Шептицьких, село продовжує дихати духом цієї унікальної родини, кожен член якої став неповторною сторінкою історії нашого народу і нашої Церкви. Відвідання Прилбич залишає незабутнє відчуття особистого знайомства з Шептицькими, занурення в атмосферу їхнього життя, пізнання його щасливих і трагічних сторінок. Прилбичі стали родинним маєтком Шептицьких всередині ХVІІІ ст., коли їх придбав у володіння перемиський єпикоп Атанасій Шептицький. У 1861 році його прямий нащадок граф Іван Шептицький, батько майбутнього митрополита Андрея, який щойно одружився з донькою знаного польського драматурга Олександра Фредра Софією, оселився в Прилбичах. Молоде подружжя становило надзвичайне поєднання: він – строгий, чесний і дбайливий господар, вона – поетка й художниця, взірець милосердя та глибокої, діяльної побожності. Уже незабаром граф збудував для своєї сім’ї чудовий родинний палац, графиня виплекала навколо будинку парк, висадивши тут вишукані дерева та квіти, що їх привозили аж з самого Парижу. Шептицькі докладали чимало зусиль для того, щоб змінити на краще все навколо себе: вони збудували в селі захоронку для дітей-сиріт, гуральню, яка забезпечувала селян роботою, збудували кам’яну дорогу.
У 1997 році греко-католицька громада Прилбич розпочала будівництво храму-музею митрополита Андрея, яке завершилося лише нещодавно. Тепер церкву-музей намагаються наповнити експонатами, пов’язаними з життям родини Шептицьких, дитячими та юнацькими роками їхніх видатних дітей. Перед храмом в 2011 році був встановлений перший на той час в Україні пам’ятник Митрополиту Андрею та його брату блаженному священномученику Климентію. Прилбичі є відпустовим місцем для прочан, які приїжджають сюди, щоб помолитися на місці блаженної пам’яті слуги Божого Митрополита Андрея та цілої його родини. Церква-музей Митрополита Шептицького в Прилбичах– один із п’яти храмів Львівської архиєпархії, в якому з нагоди цьогорічного Ювілейного року відкрито Двері Божого Милосердя. Відвідання цього паломницького центру нашої Церкви – це особлива нагода стати свідком життя, відданого Богові від початку і до кінця, у будь-якому покликані і стані, взірець якого дала християнська родина Шептицьких.
Вільний час для приватної молитви. Переїзд у Страдч, відвідини печерного монастиря, Хресна дорога.
Страдч – це відпустовий Марійський паломницький центр, святиня УГКЦ, яка за значущістю дорівнює Зарваниці та Уневу. Це є також одна з найдавніших українських християнських святинь, адже молитва вперше вознеслася тут до неба ще в далекому ХІ ст. Тоді у невеличкій печері, видовбаній у піщаному пагорбі, розпочали свій чернечий подвиг двоє ченців, що за легендою примандрували сюди з Києва. Страдецький печерний монастир унікальний тим, що зберігся майже без змін ще з часів свого заселення. Це довгий підземний коридор із кількома відгалуженнями, в яких видовбані ніші, що служили монахам келіями, та невеличка печерна церква з витесаним у кам’яній товщі старовинним проскомидійником, кам’яним престолом та невеличким стільчиком для священика-сповідальника. Тут же збереглася чи не єдина в Україні затворницька келія з невеличким віконечком, що виходило у святилище, щоб затворник міг приймати Святе Причастя і отримувати свою скромну щоденну поживу.
У самому Страдчі і досі з вуст у вуста передається розповідь про те, що чернеча печера є значно глибшою і довгим проходом з’єднує це святе місце з самою Києво-Печерською Лаврою. Та незважаючи на легендарний характер таких оповідей, суть їх справедлива і точна: Страдч – місце стародавньої києво-руської чернечої традиції, що розвивалася тут до ХІІІ ст., доки монастир не був зруйнований татарами. Великою святинею Успенської церкви є чудотворний образ Матері Божої Нерушимої Стіни (Оранти), відомий під назвою Страдецька Богородиця. Це надзвичайно давній тип ікони, на якій Богородиця зображена з піднятими руками як Захисниця і нездоланна Заступниця. У 1918 р., коли під час Першої світової війни, стіни церкви були майже зруйновані під час артилерійського обстрілу, образ Божої Матері Нерушимої Стіни залишився цілим і неушкодженим. На жаль, ікона була втрачена під час Другої світової війни, і сьогодні в церкві виставлена її копія.
У 1936 році Папа Римский Пій ХІ встановив на страдецькій горі Хресну дорогу та надав Страдчу статусу відпустового місця. Більше того, Страдецька Хресна дорога (Кальварія) отримала від Папи значення Єрусалимської Хресної дороги. Це означає, що проща до Страдчу і участь у Хресній дорозі за своїм духовними благами і значенням прирівнюється до прощі в Єрусалимі і проходження справжньої Хресної дороги Спасителя. Існує чимало свідчень чудесного зцілення, а також духовного навернення тих, хто бодай раз пройшов Хресну дорогу в Страдчі.
Страдч є також місцем подвигу і поховання двох новомучеників УГКЦ – о. Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми, які загинули в 1941 р. під час радянської окупації Галичини. Прямуючи до недужої жінки зі Святими Дарами, священик та дяк потрапили в лісі до рук червоноармійців, які застрелили священика і жорстоко замучили дяка, який спробував заступитися за отця Миколу. У 2001 р. Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив о. Миколу Конрада та Володимира Прийму блаженними.
Вільний час для приватної молитви. Переїзд у Львів.
У ПАКЕТ ПОСЛУГ ВХОДИТЬ
– проїзд автобусом єврокласу згідно маршруту;
– духовний супровід священика;
– супровід досвідченого керівника;
– екскурсії в місцях перебування;
– медичне страхування;
ВАШІ ДОДАТКОВІ ВИТРАТИ
– харчування не передбачене програмою;
– особисті витрати.
