Святе Письмо нічого не каже нам про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Основою цього свята, як і празника Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги. Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що, як у них з’явиться дитина, то віддадуть її на […]
Святе Письмо нічого не каже нам про подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. Основою цього свята, як і празника Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги. Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що, як у них з’явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові у храмі Єрусалима.
Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. І коли їй було три роки, то батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Йоана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала багато років доти, доки не була заручена зі святим Йосифом.
У середньовіччі Введення було улюбленою темою в іконографії. В Україні ж існує декілька чудотворних місць, пов’язаних з цією подією. Одне з них – самбірська церква Різдва Пресвятої Богородиці, у якій перебуває чудотворна ікона Пречистої Діви Марії.
Як свідчить народний переказ, Самбірську ікону Богородиці намалював на дошці з кипарисового дерева сам євангелист Лука. До України її привезли зі Сходу два грецькі купці. Подорожуючи через Самбір, вони заночували біля місцевої церкви в хаті паламаря, а ікону поклали до скрині під вікном. Один з купців ліг спати на землю, а коли відчинили скриню, ікона ясніла мов зоря. Греки зі страху залишили цю святу річ паламареві, а самі поїхали далі. Від того часу ікона знаходилася в цьому домі.
Самбірчани переповідали це з покоління в покоління, але реальна історія була зовсім іншою. У 1705 в Самборі і околицях панувала “чорна хвороба” — чума, яка погубила велику частину людей. Серед померлих від цієї страшної хвороби був й Іван Стамович і ціла його родина, живою залишилася лише їх близька родичка Олена Добрянська. Все майно покійних перейшло до неї. Але найціннішою річчюз всього стала Богородична ікона, яка згодом відіграла незвичайну роль в житті міста та й цілого краю.
Ця ікона, намальована спочатку на полотні, має вгорі напис латинськими літерами Mater Deі (Мати Божа). В нижній частині намальовано основних фундаторів майбутнього храму. Оригінальна ікона Самбірської Богородиці без срібно-золотої шати була намальована олійними фарбами на кипарисовій дошці товщиною до півтора сантиметра. Її зараховують до найдавніших українських ікон, що походять із XII-XIII ст.
Більше про історію чудотворної самбірської ікони читайте тут.
15 вересня 1727 року із маловідомою тоді ще самбірською іконою трапилося незвичайне явище. Того дня місцевий священик служив Літургію за покійну родину міщанина Шуркевича. Після цього Олена Добрянська, яка мешкала біля церкви, запросила священика до свого дому. За їхньої присутності відбулося перше чудо – ікона плакала. Сльози то з’являлися, то зникали. На прохання пароха жінка подарувала ікону церкві, де вона знаходиться й до нині.
3 грудня 1727 року під час Утрені в самбірській церкві на Богородичній іконі знову з’явилися сльози. Вони появлялися в різних місцях її обличчя до 4 грудня. Саме в той час єпископ Єронім Устрицький окремим декретом проголосив її чудотворною. Окрім цього, Ватикан підтвердив чотири важливі Богородичні свята в році у самбірській церкві, де знаходилася ікона, зокрема такі: Покладення ризи, Успення, Різдво і Введення в храм.
На свято Непорочного Зачаття Богородиці 22 грудня 1727 року в самбірській церкві відбулося велике свято, на яке вже чекали віддавна. За участі багатьох парафіян храму греко-католицькі священики відслужили урочисту св. Літургію з нагоди проголошення самбірської ікони чудотворною.
Акт коронації ікони врочисто здійснив владика Йосафат Коциловський на свято Успення Пресвятої Богородиці 28 серпня 1928 року.
Коли у вересні 1939 року німецькі і радянські війська перейшли кордон Польщі, владика Йосафат Коциловський заради збереження цінної святої речі доручив монахиням із Згромадження сестер Служебниць перевезти її з самбірської захоронки за Сян до Польщі.
Коли, у 1944, радянська армія вдруге дійшла до Львова, єпископ Йосафат Коциловський знову доручив сестрам Служебницям якнайшвидше перевезти ікону на Захід.
Довший час ікона вважалася зниклою, коли ж восени 1996 року Богородичну ікону віддали на реставрацію Львівського музею історії релігії, виявилося що це оригінал чудотворної самбірської ікони. Після реставрації ікона побувала у львівських та дрогобицьких храмах, а 23 лютого 1997 відбулось врочисте повернення чудотворної ікони до Самбора. Тут відбувся обхід довкола площі Ринок. Потім встановили ікону у відведеному для неї місці у церкві Різдва Пресвятої Богородиці.
