Шість заїздів по 10 днів та 240 дітей з Херсонської та Донецької області, які, попри пережиті жахіття війни, розвинули свій потенціал – такими є підсумки таборів, які проводив Патріарший Паломницький Центр у 2023 році. Ідея табору “Вільні діти” зародилась навесні цього року. Тоді Патріарший Паломницький Центр, який вже рік проводив евакуації, стикнувся з великою кількістю […]
Шість заїздів по 10 днів та 240 дітей з Херсонської та Донецької області, які, попри пережиті жахіття війни, розвинули свій потенціал – такими є підсумки таборів, які проводив Патріарший Паломницький Центр у 2023 році.
Ідея табору “Вільні діти” зародилась навесні цього року. Тоді Патріарший Паломницький Центр, який вже рік проводив евакуації, стикнувся з великою кількістю людей, які не хотіли покидати свої домівки в прифронтових місцях.
“Особам з постраждалих громад, які переїхали на безпечніші локації допомагає багато добродіїв, але мало підтримують тих, хто залишився у прифронтовій зоні. Це доволі непросто, але дуже потрібно. На постраждалих територіях залишилось чимало дітей, їм ми й вирішили допомогти”, – розповідає Альбіна Брилліантова, керівниця соціальних ініціатив Патріаршого Паломницького Центру.
Ініціативу підтримали Філадельфійська Архиєпархія УГКЦ, Американська Єпископська Конференція та організація “ПроЄвропа”. Літні табори проводились у Яремче, Зарваниці й Брюховичах, а осінній – у Львівській області. Вік дітвори, яка таборувала з Патріаршим Паломницьким Центром- від 9 до 14 років.
Під час кожного табору “Вільні діти” учасники ділились на 4 загони по 10 осіб різного віку. Програму розробляла школа християнського аніматорства “Віха”. Щодня діти мали творчі та спортивні заходи. Змагання, естафети чи водний день – усе це сприяло розвитку таборуючих з Патріаршим Паломницьким Центром. Мінімум 4 рази за час перебування у таборі “Вільні діти” учасники мали виїзні заходи. Це були походи в гори та на річку, музеї, місця розваг чи екскурсії місцевістю. У вечірню програму було включено конкурси, до яких дітям доводилось ретельно готуватись.
“Серед вечірніх заходів, які запам’ятались найбільше – конкурс “Містер і Міс табору”, вистава з казок, конкурс Тік Токів та переозвучка мультфільмів від наших вихованців. За кожне з цих завдань вони отримували смайли, які на аукціоні фінального вечора обмінювали на призи. Програма настільки насичена, що геть не було часу на нудьгу, довгі дзвінки батькам чи зайву годину сну”, – ділиться пані Альбіна.
Важливим аспектом таборів була робота з психологом, адже багато дітей втратили через війну батьків та відчуття безпеки. Команда психологів складалась з Бедрик Ірина, Анастасія Гайдай, Уляна Балицька. Крім особистих запитів ментальна підтримка була направлена на розвиток комунікаційних навичок, взаємодію між дітьми та пізнання світу. У тандемі з психологом працював духівник о. Василь Кінах, який став улюбленцем всіх дітей. Під час спілкування з ним вихованці табору вчились ділитись та думати про потреби інших, обговорювали мультфільм “Супер книга”, пізнавали віру та з’ясовували те, що їх цікавило. А ще, для охочих, отець провадив особливу Літургію, під час якої пояснював усі її елементи. Хорошою традицією було молитись піснями перед кожним прийомом їжі та мандрівкою.
“У перші дні діти вже традиційно говорять, що ми забагато молимось. Проте, коли повертаються додому, цілий автобус “хором” промовляє “Отче наш”. Дуже зворушливо було одного разу, коли після відбою ми (аніматори) в одній з кімнат почули “давайте візьмемось за руки і помолимось”. Дівчинка, яка знала молитву провадила, а її сусідки повторювали за нею. Як на мене оця спільна молитва за мир і перемогу України дуже нас зблизила. Знаю, що деякі діти повернувшись додому продовжують її”, – говорить керівниця соціальних ініціатив Патріаршого Паломницького Центру.
Крім цього, пані Альбіна вважає, що діти за час відпочинку в таборі перестають боятись спілкування, вчаться працювати в команді та відкривають свої таланти.
“Дуже відчутний вплив дистанційного навчання та відсутності досвіду соціалізації. Багатьом з наших вихованців заборонено виходити з дому самим або ж взагалі доводиться більшість часу проводити в бомбосховищах. У нас були випадки, коли діти не розуміли елементарного “стати по парах”. За час табору “Вільні діти” вони відкриваються, вчаться взаємодіяти та працювати в команді. Ми даємо їм інструмент для розкриття їхніх можливостей. У когось це спорт, у когось спів, блогерство, ораторство чи театральне мистецтво. Ще дуже приємно чути, коли після наших таборів діти кажуть, що хочуть бути аніматорами, як їхні вихователі або географом, як я” – каже пані Альбіна.
З багатьма дітьми організаторка підтримує контакт і регулярно отримує теплі відгуки. Одна з вихованок табору нещодавно у школі написала про “Вільні діти”. У міжсезонні між таборами, пані Альбіна планує писати гранти на проведення таборів наступного року. Обіцяє, що буде не менш круто та корисно.
