Невеличке містечко Белз на Сокальщині в давнину було одним із найзначущіших міст Київської Руси, столицею Белзького князівства, а відтак і однойменного воєводства у складі Речі Посполитої. Це одне з найдавніших зі згадуваних у писемних пам’ятках українське місто, перші укріплення в якому збудував сам Володимир Великий в 981 році, щоб захистити західні кордони своїх володінь. У […]
Невеличке містечко Белз на Сокальщині в давнину було одним із найзначущіших міст Київської Руси, столицею Белзького князівства, а відтак і однойменного воєводства у складі Речі Посполитої. Це одне з найдавніших зі згадуваних у писемних пам’ятках українське місто, перші укріплення в якому збудував сам Володимир Великий в 981 році, щоб захистити західні кордони своїх володінь.
У 2001 році м. Белз отримало статус Державного історико-культурного заповідника під назвою «Княжий Белз», і справді, кількість архітектурних пам’яток найдавніших періодів української історії – залишки укріплень, брами, вали, каплиці, замкові башти – тут більша, ніж деінде.
Греко-католицька церква св. Миколая в Белзі – це колишній костел Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії (Пресвятої Богородиці), що був частиною монастиря ордену сестер-домініканок. Збудований на руїнах дерев’яної церкви наприкінці ХVІІ ст., храм є пам’яткою барокової мурованої архітектури з розкішним декорованим фасадом, прикрашеним чотирма жіночими скульптурами: св. Урсули, св. Катерини Сієнської, св. Розалії та невідомої святої, що стоять у вишуканих мушлеподібних нішах.
Церква Св. Миколая у Белзі
Після входження Галичини до складу Австро-Угорської імперії в 1783 році костел передали греко-католицькій громаді міста. У 1861 році церкву відреставрували, бані вкрили мідною бляхою, встановили новий іконостас, виконаний на зразок іконостасу катедрального собору в Перемишлі.
У 1900 році храм розписав львівський маляр Михайло Боярський. Тоді ж на фронтоні чільного фасаду було встановлене мозаїчне зображення св. Миколая.
Під час перебування Белзу у складі Польської Народної Республіки (1944 – 1951) церквою користувалися поляки-римо-католики, в радянські часи її перетворили на торговельний склад. У 1991 році храм повернули греко-католицькій громаді.
Сьогодні церква св. Миколая є справжньою перлиною м. Белза, однією з найпрекрасніших і найкраще збережених його історичних споруд. У 1906 році за проектом відомого львівського архітектора Филимона Левицького на схід від церкви була зведена модерна триярусна дзвіниця з цибулястою банею, де на початку ХХІ ст. коштом громади були встановлені нові дзвони. Із західної сторони храму видніються стіни келій колишнього жіночого монастиря сестер-домініканок. Вони утворюють великий чотирикутник із внутрішнім подвір’ям. До сьогодні тут збереглися також високі цегляні димарі, вмонтовані в стіни келійних споруд, та цегляна огорожа монастиря.
Церква Св. Миколая у Белзі
Ще з часів Київської Русі Белз, забудований безліччю церков та монастирів, славився як релігійний центр, місце паломництва. І хоча сьогодні – це невеличке провінційне містечко, кожен камінь, кожна споруда тут продовжує свідчити про колишню велич і славу цього куточка нашої країни.
***
Збагачуйтесь духовно з нами!
Патріарший паломницький центр
