Копія чудотворного образу Зарваницької Богородиці є найбільшою святинею церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі в Києві. Ікону в 1995 році подарував громаді о. Мирослав Богак, тодішній настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці сусіднього із Зарваницею села Вишнівчик (Теребовлянський р-н Тернопільської обл.). Під час освячення відновленого та відреставрованого храму в травні 1998 року образ освятив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар та Екзарх Києво-Вишгородський єпископ Василій Медвіт (ЧСВВ). Ікона тривалий час перебувала у вівтарі, на північній стіні храму над царським троном.
13 листопада 1998 року зловмисники підпалили церкву, кинувши пляшку з запальною сумішшю до святилища. Зайнявся та запалав царський трон, і вогонь готовий був перекинутись на престіл, де стояв кивот зі Святими Дарами. Тоді ікона Зарваницької Богородиці зірвалася зі стіни і впала просто на джерело вогню, загасивши його собою і не давши таким чином пожежі поширитись. Образ дуже обгорів, але храм був врятований. Пожежники, які оглянули місце пожежі, не могли зрозуміти, що завадило розповсюдженню вогню, адже його епіцентр був надзвичайно потужний. Крім того, образ був дерев’яний, вкритий спеціальною олією та лаком і за законами фізики мав згоріти безслідно. У протоколі так і записали: причина загашення вогню невідома. Це стало першим чудом, яке вчинила чудотворна ікона Зарваницької Божої Матері. З того часу в народі до назви ікони почали додавати означення «Київська» (Київсько-Зарваницька Богородиця).
Образ відреставрували і вивісили у храмі вірних (на західній стіні) для вшанування. Художник відновив тло ікони та лики Богородиці й Дитятка Ісуса, проте їхні шати залишились обгорілими – на згадку про чудо, яке Божа Мати явила в цьому храмі. З дня пожежі біля нього щосереди ввечері служиться акафист до Зарваницької Пресвятої Богородиці з помазанням вірних освяченим єлеєм і водою із зарваницького чудотворного джерела, що її спеціально привозять із прощ до Зарваниці.
[caption id="attachment_4459" align="alignnone" width="900"]
Аскольдова могила[/caption]
23 червня 2001 року Святіший Отець Іван Павло ІІ розпочав свою апостольську подорож в Україну з молитви перед чудотворним образом Зарваницької Божої Матері, яка була привезена із Зарваниці до Києва і виставлена в церкві св. Миколая на Аскольдовій могилі.
Копію ікони Зарваницької Богородиці, яка врятувала церкву Святого Миколая від пожежі, сьогодні вшановують як чудотворний образ. Адже після молитви перед ним чимало християн отримують зцілення від недуг. Свідченням тому – численні золоті дарунки, які прикрашають ікону, принесені до неї на знак вдячності за вислухані молитви.
Зарваницька Богородиця стала особливим, «своїм», образом для киян. Щоб поєднати київських християн із рідною для них Зарваницькою святинею, 2004 року була започаткована проща Київ – Заздрість – Зарваниця, під час якої паломники проходять Хресну дорогу між с. Заздрість (місце народження Патріарха Йосифа Сліпого) і Зарваницею.
Аскольдова могила[/caption]
23 червня 2001 року Святіший Отець Іван Павло ІІ розпочав свою апостольську подорож в Україну з молитви перед чудотворним образом Зарваницької Божої Матері, яка була привезена із Зарваниці до Києва і виставлена в церкві св. Миколая на Аскольдовій могилі.
Копію ікони Зарваницької Богородиці, яка врятувала церкву Святого Миколая від пожежі, сьогодні вшановують як чудотворний образ. Адже після молитви перед ним чимало християн отримують зцілення від недуг. Свідченням тому – численні золоті дарунки, які прикрашають ікону, принесені до неї на знак вдячності за вислухані молитви.
Зарваницька Богородиця стала особливим, «своїм», образом для киян. Щоб поєднати київських християн із рідною для них Зарваницькою святинею, 2004 року була започаткована проща Київ – Заздрість – Зарваниця, під час якої паломники проходять Хресну дорогу між с. Заздрість (місце народження Патріарха Йосифа Сліпого) і Зарваницею.
