Мукачівська Чудотворна ікона Божої Матері (сер. ХV століття; іконографічний тип Богородиця Одигітрія). Мукачівська чудотворна ікона Божої Матері знаходиться в монастирській церкві василіянської чернечої обителі в Малому Березному. Ікона написана в XV столітті у візантійському стилі. Правдоподібно, що спочатку вона знаходилася в Царгороді. Про те свідчить вказана на іконі дата “1453”. Після падіння Константинополя (1453), ікона […]
Мукачівська Чудотворна ікона Божої Матері (сер. ХV століття; іконографічний тип Богородиця Одигітрія).
Мукачівська чудотворна ікона Божої Матері знаходиться в монастирській церкві василіянської чернечої обителі в Малому Березному. Ікона написана в XV столітті у візантійському стилі. Правдоподібно, що спочатку вона знаходилася в Царгороді. Про те свідчить вказана на іконі дата “1453”. Після падіння Константинополя (1453), ікона опинилася у Ватиканських музеях, де перебувала до 1926. Розвій монастирського життя на Чернечій Горі спонукав Святішого Отця Пія XI обдарувати мукачівських василіян цією старовинною іконою Божої Матері, адже мукачівська чернеча обитель була призначена виховувати новиків для Чину.
У неділю Всіх Святих – 27 червня 1926 – чудотворна ікона Пресвятої Богородиці врочисто прибула на Чернечу Гору до василіянської церкви. Чин інтронізації ікони звершив владика Петро Гевей. У своєму листі він проголосив, що віддає під опіку Пречистої Діви Марії всіх християн Срібної Землі. Цей день золотими літерами вписаний в історію мукачівської єпархії і мукачівської василіянської обителі, бо Мати Божа взяла під свій Покров увесь закарпатський край. Народ нарік цю чудотворну ікону Пресвятої Богородиці “Мукачівською Заступницею.” Сотні тисяч прочан із всього Закарпаття з вірою і надією приходили на відпуст на Чернечу Гору з поклоном до Небесної Заступниці, щоб припасти до Її стіп, одержати Її благословення, обновитися душею, знайти розраду в життєвих незгодах. До мукачівської обителі стали горнутися вірні як візантійського, так і католицького обрядів, різних національностей. З того часу Свято-Миколаївська василіанська обитель на Чернечій Горі стала головним відпустовим місцем усього Закарпаття. Апостольська Столиця відповідним Декретом від 17 липня 1926 року надала василіянській монастирській церкві право на чисельні відпусти.
Відпуст повний на Богородичні свята: Стрітення, Благовіщення, Успення, Різдва Пресвятої Богородиці, Покрови, Введення в храм і Непорочного Зачаття. Свято-Упенський відпуст був найвеличнішим. Орім того, повний відпуст при звичайних умовах (сповідь, Св. Причастя, молитва у наміренні Святішого Отця) раз на місяць для всіх прочан, що помоляться перед святим Образом. Відпусти часткові: 300 днів раз у рік для всіх, що відвідають ікону Божої Матері, відмовлять перед нею молитву; 300 днів за кожний раз, за побожне відмовлення молитви: “Пресвята Богородице, Заступнице Мукачівська, сотвори, щоби всі злучилися в правдивій вірі”.
Із приходом радянської влади на Закарпаття Мукачівський василіанський монастир так, як всі інші чернечі обителі Чину був ліквідований. Монастирське майно було пограбоване і знищене. Перед загрозою ймовірного арешту – влада поставила вимогу, щоб в ніч з 21 на 22 березня 1947 року, негайно, протягом години, покинути монастир без будь-яких культових речей – брат Юліян Мигович все-таки виніс святиню. Спочатку він заніс Її до одного села поблизу Сваляви, згодом – до Ужгорода, де передав Мукачівську чудотворну ікону родині Ляховичів.
У 2000 році цю ікону передали отцям василіанам Малоберезнянського монастиря – ігуменові о. Павлу Райчиці, о. Борису Краснобродському і о. Мелетію Малиничу, які добре пам’ятали часи почитання ікони в Мукачівській василіянській обителі. З відновленням діяльності ЧСВВ в Україні, історичні традиції мукачівських василіян на Чернечій Горі продовжили ченці Малоберезнянської василіянської обителі, яку, власне, вони у свій час укріпили й розбудували і де сьогодні перебуває Мукачівська чудотворна ікона Божої Матері.
