Жовтень 2016 року. Івано-Франківськ. Пані Леся у лікарні дізнається страшну для себе та своєї родини звістку – ознаки неповного міхурцевого занеску. Це передраковий стан. Воно може спровокувати найнебезпечнішу із усіх форм раку, оскільки вражає відразу всі органи. «Відтоді для мене світ ніби зупинився, все потемніло, нічого не мало ніякого сенсу. Я переживала безсонні ночі. Цей душевний стан неможливо словесно описати, він паралізував моє життя. Існувала ніби в якомусь вакуумі, не могла нічого робити. Лікарі казали три місяці здавати аналізи, щоб контролювати рівень БХГЛ. Якщо за цей час він не спаде до нуля, тобто не буде в нормі, то мені прийшлося б ставати на облік в онкодиспансер і приймати хіміотерапію». Здавалося, що життя завершалося. Але…
Все той же Івано-Франківськ. Один із районів міста, який місцеві жителі називають Ольбрихівкою. Поміж домівками розташувався невеличкий храм Святого Івана Хрестителя. Храм, про який знають усі. Адже саме сюди багато людей прибігають, щоб помолитися і випросити ласки перед копією Чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої, названої Станиславівською. Отець Володимир Вінтонів, настоятель парафії, постійно дбає про те, щоб двері храму були відчиненими. Щоб кожен міг взяти участь і в спільнотних молитвах на оздоровлення.
«Випадково в соцмережі я прочитала про Чудотворну ікону Матері Божої Ласкавої і відразу поспішила до храму. Я не знала розпорядку богослужінь в цьому храмі. Одного дня я просто прийшла сюди, щоб помолитися, не знаючи, що будуть проводитися молитви на оздоровлення. І це насправді чудо, бо Ісус взяв мене за руку і привів у це чудотворне місце саме у понеділок, перший день, коли розпочиналися богослужіння на зцілення. Всі ці дні я молилася із відкритою душею, щирим серцем, глибокою вірою».
Ікона Матері Божої Ласкавої є копією Белзької Богородиці, яку приніс на Галичину король Лев Данилович. Під час польського завоювання, вона із почестями була перенесена на Ясну Гору в Ченстохові. Однак, Станиславівська ікона дещо відрізняється від свого прототипу. Це пов’язано із тим, що вона виконана відповідно до традицій галицької школи XVI століття. Перша згадка про неї походить з хронік церкви на Подолі і датується 1742 роком.
Переказ говорить, що ікону написав 70-літній побожний іконописець Даниїл на побажання секретаря вірменської громади Донінра. На початку вона перебувала у домашньому вівтарі, перед яким молилася ціла сім’я. За переказом, Донінр перший оздоровився за посередництвом ікони. Завдяки палким молитвам і глибокій вірі він вилікувався від тяжкої хвороби очей. Саме у його помешканні вперше проступили сльози на обличчі Божої Матері. Відчуваючи, що не гідний зберігати такий скарб у власному будинку, Донінр відніс ікону до дерев’яної вірменської церкви. 22 серпня 1742 року комісія, яка складалася зі світських та духовних осіб, однозначно підтвердила надприродний характер сліз Станиславівської Богородиці.
Під час більшовицького наступу останній парох Вірменської Церкви у Станиславові о. Казимир Філіп’як вивіз оригінал Чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої до Польщі. Тому сьогодні її можна знайти у гданському костелі Святих апостолів Петра і Павла. Натомість в Івано-Франківську з’явилася копія Чудотворної ікони, яка славиться своїми чудами та збирає навколо себе багатьох молільників.
«Вже на шостий день Дев’ятниці я отримала радісну звістку про те, що мої аналізи чудові, всі показники в нормі». Здавалося, що у сучасному нам світі вже немає місця для чуда, для люблячої дії Бога за посередництвом Своєї Матері, прославленої у Станиславівській чудотворній іконі, званій Ласкавою. Але Пресвята Богородиця, прославлена у Станіславівській чудотворній іконі Матері Божої Ласкавої, вчинила інакше.
о. Іван Вихор
