Римський Пантеон недаремно називають «сфінксом на Марсовому полі». Це прізвисько він отримав через безліч таємниць і загадок, якими наповнена його історія. Упродовж усього періоду існування ця будівля була язичницькою святинею усіх римських богів, місцем культу імператорів, залом суду, усипальнецею, «величезним годинником» та церквою Пречистої Діви Марії та святих мучеників. А сьогодні більшість людей намагаються сюди […]
Римський Пантеон недаремно називають «сфінксом на Марсовому полі». Це прізвисько він отримав через безліч таємниць і загадок, якими наповнена його історія. Упродовж усього періоду існування ця будівля була язичницькою святинею усіх римських богів, місцем культу імператорів, залом суду, усипальнецею, «величезним годинником» та церквою Пречистої Діви Марії та святих мучеників. А сьогодні більшість людей намагаються сюди потрапити на свято Зіслання Святого Духа, коли із окулусу романтично спадають пелюстки троянд і можна загадати бажання. Особливою популярністю у такій атмосфері користуються мрії про кохання. Ну, хіба ж Бог позбавлений почуття гумору?
Пантеон: початки будівлі
Пантеон у Римі — справжнє архітектурне диво. Відвідини його сьогодні переносять мандрівників у глиб історії, до самої Римської імперії. І хоч Пантеон, ймовірно, не входить до списку найпопулярніших архітектурних шедеврів світу, він повинен там бути. Адже це одна з найбільш наслідуваних будівель в історії.
Як показують цегляні штампи збоку будівлі, вона була побудована і освячена між 118 і 125 роками нашої ери. Будівничим став відомий покровитель культури та один із найбільш ефективних римських імператорів – Адріан (117-138 рр.). Він звів Пантеон на місці попереднього зотлілого у 80 році пантеону імператора Августа і полководця Марка Агриппи. Однак, через дивну традицію не підписувати свої творіння, – яких у Римі насправді знайдеться декілька, – імператор Адріан залишив напис при вході: «М. AGRIPPA.L.F.COSTERTIUM.FECIT» – «Марк Агриппа, син Луція, тричі був консулом, зробив це».
Пантеон: язичницька святиня, культ імператора чи церква?
Початкове використання Пантеону сьогодні викликає багато сумнівів і запитань. Очевидно, що він був класифікований як храм, присвячений пантеону римських богів. На це також натякає кругла форма і купол, який представляє небесну сферу та космос. Однак, досі дослідникам невідомо, як люди поклонялися в будівлі, оскільки структура храму цілковито відрізняється від інших традиційних римських храмів.
Також історики твердять, що інтер’єр святині був прикрашений статуями імператорів. При вході красувалася величезна статуя Гая Юлія Цезаря, а в апсиді, у кінці бічних нефів, – статуї Августа та Агриппи. Це наштовхує на думку, що споруда мала ствердити культ імператора, який у Римській імперії певний період часу вважався божественним. Таким чином, перед нами постає династична святиня імператорів. Правдоподібності цій точці зору додає той факт, що це місце мало священні асоціації — традиція, яка стверджує, що це місце апофеозу або підняття до небес Ромула, міфічного засновника Риму. Окрім цього, саме тут імператор Адріан проводив судові засідання. Якими б не були його початкові цілі, Пантеон за часів Траяна і Адріана асоціювався насамперед з потугою імператорів і їх божественною владою.
Але й це ще далеко не завершення перепризначень Пантеону. Середньовічний рукопис «Liber Pontificalis» розповідає, що близько 608 року папа Боніфатій IV «попросив [візантійського] імператора Фоку про храм під назвою Пантеон, і в ньому він зробив церкву Пречистої Діви Марії та всіх мучеників». Важко сказати точно, коли відбулося освячення храму. Проте, більшість доказів схиляє до дати: 13 травня 613 року. У наступні століття будівля була відома як Sanctae Mariae Rotundae («Свята Марія з Ротонди»). Так Бог, – не без почуття гумору, – із давньої язичницької святині забажав зробити церкву. І то неабияку: тривалий час у ній папа відправляв спеціальні меси під час Великого посту.
Пантеон: архітектурне диво
Однією з найбільш захоплюючих особливостей Пантеону є його вражаюча уяву архітектура. При підході до нього ззовні він виглядає прямокутним. Але такою є лише перша маленька кімната (cella) з кутами. Натомість, Пантеон – це ідеально кругла ротонда.
Дизайн інтер’єру римського пантеону – це вражаючий синтез традицій та інновацій. Розміри внутрішньої висоти та діаметра купола однакові (145 римських футів, що становить 43,2 м).
Конструкція Пантеону складається із низки пересічних арок. Арки спираються на вісім опор, які підтримують вісім круглих арок, які проходять через барабан від його внутрішньої до зовнішньої сторони. Арки відповідають восьми відсікам на рівні підлоги, в яких розміщені статуї. Усе це увінчує монументальний купол.
Купол поділений на 28 секцій, що дорівнює кількості великих колон нижче. 28 — це «ідеальне число». У давнину були відомі лише чотири досконалих числа (6, 28, 496 і 8128), і тому іноді вони вважалися — наприклад, Піфагором і його послідовниками — містичними. Їх наділяли релігійним значенням у зв’язку з космосом. Деталі цієї будівлі незвичайні. Якби купол ротонди перевернути догори дном, він ідеально помістився б усередині ротонди.
Пантеон: Око світла
Проходячи сьогодні із галасливої площі перед будівлею під гігантськими колонами, зовнішнє світло починає тьмяніти. Рухаючись крізь величезний портал з бронзовими дверима, ви потрапляєте в ротонду, де ваші очі спрямовані до окулуса – декоративного круглого отвору у центрі купола.
Окулус був інженерною перлиною римського світу. Жоден окулус навіть не наважився наблизитися своїми розмірами до окулуса Пантеону. Він досі облицьований оригінальною римською бронзою і є основним джерелом світла для всієї будівлі. Під час обертання Землі, світло вливається всередину, щоб кружляти всередині. Це зроблено для того, щоби глядач усвідомив велич космосу. Також це міг бути годинниковий механізм, за допомогою якого можна було вимірювати час просто спостерігаючи за сонячними променями на підлозі та стінах Пантеону.
Окулус ніколи не був закритий, і тому в будівлю потрапляють опади. Дощ, попадаючи всередину, стікає з трохи опуклої підлоги до ще діючих римських водостічних труб під ним.
Вигляд купола та окулуса справді поєднується із тогочасними імперськими ідеями: купол як небосхил і, відповідно, сама ротонда як мікрокосм римського світу під зоряним небом, де імператор керує всім, забезпечуючи правильний порядок світу.
Пантеон: «легкість» у камені
Римляни усвідомлювали важкість своїх будівельних матеріалів. Тому їхні тодішні інженери використовували легші матеріали для верхньої частини купола. На травертині найнижчого рівня використовувався найважчий матеріал, відтак суміш травертину і туфу, потім – туфу і цегли. Навколо барабанної частини купола була використана лише цегла. І, нарешті, пемза. Це найлегший і найбільш пористий матеріал на стелі купола. Таке використання більш легких матеріалів зверху полегшило величезну вагу купола.
***
Пантеон з давніх часів використовувався для натхнення художників та митців у епоху Відродження. Сьогодні у Пантеоні можна знайти поховання італійських королів Вітторіо Емануеле II та Умберто I, а також відомого художника епохи Відродження Рафаеля та його нареченої.
Незважаючи на всі втрати, перебудови і всі складні запитання без відповідей, Пантеон є неперевершеним артефактом римської античності. Він може похвалитися математичним генієм і простою геометрією, які і сьогодні вражають архітекторів і дивують очі випадкових глядачів. А на празник П’ятидесятниці, тобто Зіслання Святого Духа сюди сходяться мандрівники з усього світу, щоб втратити на короткий період часу мову від зачудування. Це спричинено трояндовими пелюстками, які у невимушеному танці опускаються із неба, заграючи із сонячними променями. У такі моменти так і хочеться сказати, що «життя прекрасне».
Іван Вихор
