Різдвяний піст триває від наступного дня літургійного спомину святого апостола Филипа, від якого й отримав свою другу назву – Пилипівка, і до навечір’я Різдва Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, 6 січня. Цікаво, що виник цей піст на зразок іншого – Великого посту. Адже здавна події Різдва та Воскресіння Господнього вшановувалися і святкувалися найбільш урочисто.
У візантійському обряді Пилипівка також триває 40 днів, має особливі роздуми над народженням, особливо після свята апостола Андрія, 13 грудня, а також усіма своїми піснеспівами наближає до глобальної зміни життя і світу, що сталася під час події народження Божого Сина.
Що це за такий піст перед Різдвом?
Чим же Різдвяний піст вирізняється з-поміж інших посних періодів? Насамперед піснеспіви «Алилуя», які продовжуємо використовувати у цьому часі, допомагають нам зрозуміти, що це не період смутку, але навпаки – час радості і зворушення. Водночас цей період позначений завершенням року, а, отже, спонукає до підбиття підсумків та висловлення подяки за пережитий рік. І третій аспект: літургійні тексти постійно пригадують нам про здійснення обітниць та завершення довготривалого періоду очікування на Месію. Тому це також гарна нагода для того, щоб відкрити для себе Слово Боже, Слово, яке стало Тілом. Треба взяти собі за мету щодня читати Святе Письмо. Лиш це дозволить гідно прийняти Воплочене Слово.
Як правильно постити?
Практику посту в Українській Греко-Католицькій Церкві регулюють канони Кодексу партикулярного права. Зокрема, це 115 канон. У ньому стверджується, що у Різдвяний піст вірні зобов’язані зобов’язані утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв у середу та п’ятницю. Натомість, у понеділок, вівторок та четвер дозволено всі види їжі. Окремо згадано про піст у навечір’я Різдва Христового. Це саме той день, коли ми усією родиною збираємося на Святу вечерю. Окрім того, у посному періоді вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах. У суботи та неділі у нашій Церкві немає посту.
Проте, Церква із великою увагою та турботою ставиться до своїх вірних. Саме тому є певні категорії людей, які звільнені від обов’язку дотримання посту у їжі. Йдеться про дітей до 14 років та осіб, яким виповнилося 60 років; важкохворих; вагітних; матерів після пологів і тих, що годують грудьми; тих, що подорожують, але лише у тому випадку, коли час подорожі перевищує вісім годин; тих, що важко працюють; тих, що харчуються зі столу інших; убогих, котрі живуть з милостині.
Не їжею єдиною
Хоч нам інколи так здається, але утримання від певного виду їжі – це далеко не основа доброго і плідного посту. Харчові обмеження є лише допоміжним засобом, що дозволяє приборкати тілесні бажання і похоті та зосередити свою увагу на внутрішньому, духовному світі.
Суть Різдвяного посту ще у IV столітті вичерпно окреслив святий Іван Золотоустий. За його словами, помилково вважати, ніби все повинно зводитися лише до утримання від їжі. Першочергове значення під час будь-якого посту має визволення від зла, гніву, брехні, пліток, похоті та різного роду узалежнень. Лише так людина зможе очистити свою душу, віднайти справжню свободу і добре приготуватися до зустрічі із новонародженим Спасителем.
