У монастирській хроніці вперше про чудотворну ікону Боронявської Божої Матері йде мова у літописних записах 1785 року. Натхненний народним переказом про об’явлення неподалік Боронявської чернечої обителі Божої Матері, о. Йоанікій Базилович – ієромонах, а пізніше протоігумен та перший історик Срібної Землі (Закарпаття) – намалював ікону Пресвятої Богородиці Одигітрії і подарував її монастиреві. Він передав на полотні образ Божої Матері саме так, як Її бачили очевидці, які розповіли про побачене під присягою. На свято Благовіщення о. Й. Базилевич передав цю ікону Пресвятої Богородиці в обитель, де її освятили і встановили на іконостасі у монастирській церкві. Пройшло не так багато часу, і ця ікона Божої Матері прославилася численними благодатними дійствами. Проявивши щиру побожність і вимоливши перед образом Пресвятої Богородиці полегшення у життєвих незгодах, прочани складали щедрі пожертви на храм Божий. Ікона Боронявської Божої Матері прославилася на всю околицю своїми численними чудами, які засвідчили під присягою побожні прочани. Усі вони записані у монастирському літописі. Відмовляти молитви перед чудотворною іконою приходило все більше і більше віруючих з усіх куточків Гуцульщини. Наприкінці XVIII ст. Боронявську ікону Богородиці за чудотворні зцілення, які перевірила спеціяльна єпископська комісія, було визнано благодатною.
Згідно Декрету Святішого Отця Лева ХIII, від 28 березня 1893 р., її було короновано, а монастиреві надано дозвіл на проведення тричі на рік відпустових свят: Благовіщення Пречистої Діви Марії, Воздвиження Чесного Хреста і св. Іллі. З того часу на багатолюдні відпусти з усіх сторін краю і далеко з-за його меж ідуть в Бороняву українці, мадяри, чехи, словаки, румуни; йдуть, щоб вимолювати перед Небесною Ненькою полегшення у життєвих незгодах, зцілення від тілесних і душевних недуг, складаючи свої щирі пожертви на храм Божий. Ідучи в своїх національних костюмах, співаючи духовні пісні, вони різними мовами прославляють Божу Матір. У роки панування радянської влади в Україні, коли усі василіянські монастирі Закарпаття було ліквідовано, Боронявську чудотворну ікону Божої Матері зберігали побожні жителі Закарпаття… Тривалий час вона знаходилася у Вознесенському храмі м. Хуст. На Великдень, 8 квітня 1991 р., чудотворну ікону Божої Матері з величною урочистою процесією перенесли із Хуста до монастирської церкви Боронявської обителі. З того часу ця ікона Божої Матері ніколи не залишає у біді тих, хто з вірою приходить до Неї і у тривалих, щирих молитвах і з чистим серцем, з надією просять Її про небесні ласки. Паломництва до Боронявського духовного осередку щороку стають все численнішимиВ монастырской хронике впервые о чудотворной иконе Боронявской Божьей Матери говорится в летописных записях 1785 года. Вдохновленный народным преданием о явлении неподалеку Боронявский монашеской обители Божией Матери, о. Йоаникий Базилович - иеромонах, а позже протоигумен и первый историк Серебряной Земли (Закарпатье) - нарисовал икону Пресвятой Богородицы Одигитрии и подарил ее монастырю. Он передал на полотне образ Божией Матери именно так, как Ее видели очевидцы, которые рассказали об увиденном под присягой. На праздник Благовещения о. И. Базилевич передал эту икону Пресвятой Богородицы в обитель, где ее освятили и установили на иконостасе в монастырской церкви. Прошло не так много времени, и эта икона Божьей Матери прославилась многочисленными благодатными деяниями. Проявив искреннюю набожность и вымолив перед образом Пресвятой Богородицы облегчения в жизненных невзгодах, паломники составляли щедрые пожертвования на храм Божий. Икона Боронявской Божией Матери прославилась на всю округу своими многочисленными чудесами, которые показали под присягой набожные паломники. Все они записаны в монастырской летописи. Произносить молитвы перед чудотворной иконой приходило все больше и больше верующих со всех уголков Гуцульщины. В конце XVIII в. Боронявскую икону Богородицы за чудотворные исцеления, которые проверила Специально епископская комиссия, было признано благодатной. Согласно Декрету Папы Льва ХIII, от 28 марта 1893 г, она была коронована, а монастырю предоставлено разрешение на проведение трижды в год паломнических праздников: Благовещение Пресвятой Девы Марии, Воздвижение Честного Креста и св. Ильи. С тех пор на многолюдные отпущения со всех сторон края и далеко из-за его пределов идут в Бороняву украинцы, венгры, чехи, словаки, румыны; идут, чтобы вымаливать перед Небесной Матерью облегчения в жизненных невзгодах, исцеление от телесных и душевных недугов, составляя свои искренние пожертвования на храм Божий. Идя в своих национальных костюмах, исполняя духовные песни, они на разных языках прославляют Богоматерь. В годы господства советской власти в Украине, когда все василианские монастыри Закарпатья были ликвидированы, Боронявскую чудотворную икону Божьей Матери хранили набожные жители Закарпатья. Долгое время она находилась в Вознесенском храме г. Хуст. На Пасху, 8 апреля 1991 г, чудотворную икону Божьей Матери с величественной торжественной процессией перенесли из Хуста в монастырскую церковь Боронявской обители. С тех пор эта икона Божьей Матери никогда не оставляет в беде тех, кто с верой приходит к Ней и в длительных, искренних молитвах и с чистым сердцем, с надеждой просят Ее о небесной милости. Паломничества в Боронявский духовный центр ежегодно становятся все более многочисленными.
Неймовірна Мальта
