У монастирській хроніці вперше про чудотворну ікону Боронявської Божої Матері йде мова у літописних записах 1785 року. Натхненний народним переказом про об’явлення неподалік Боронявської чернечої обителі Божої Матері, о. Йоанікій Базилович – ієромонах, а пізніше протоігумен та перший історик Срібної Землі (Закарпаття) – намалював ікону Пресвятої Богородиці Одигітрії і подарував її монастиреві. Він передав на […]
У монастирській хроніці вперше про чудотворну ікону Боронявської Божої Матері йде мова у літописних записах 1785 року. Натхненний народним переказом про об’явлення неподалік Боронявської чернечої обителі Божої Матері, о. Йоанікій Базилович – ієромонах, а пізніше протоігумен та перший історик Срібної Землі (Закарпаття) – намалював ікону Пресвятої Богородиці Одигітрії і подарував її монастиреві. Він передав на полотні образ Божої Матері саме так, як Її бачили очевидці, які розповіли про побачене під присягою. На свято Благовіщення о. Й. Базилевич передав цю ікону Пресвятої Богородиці в обитель, де її освятили і встановили на іконостасі у монастирській церкві. Пройшло не так багато часу, і ця ікона Божої Матері прославилася численними благодатними дійствами. Проявивши щиру побожність і вимоливши перед образом Пресвятої Богородиці полегшення у життєвих незгодах, прочани складали щедрі пожертви на храм Божий. Ікона Боронявської Божої Матері прославилася на всю околицю своїми численними чудами, які засвідчили під присягою побожні прочани. Усі вони записані у монастирському літописі. Відмовляти молитви перед чудотворною іконою приходило все більше і більше віруючих з усіх куточків Гуцульщини. Наприкінці XVIII ст. Боронявську ікону Богородиці за чудотворні зцілення, які перевірила спеціяльна єпископська комісія, було визнано благодатною.
Згідно Декрету Святішого Отця Лева ХIII, від 28 березня 1893 р., її було короновано, а монастиреві надано дозвіл на проведення тричі на рік відпустових свят: Благовіщення Пречистої Діви Марії, Воздвиження Чесного Хреста і св. Іллі. З того часу на багатолюдні відпусти з усіх сторін краю і далеко з-за його меж ідуть в Бороняву українці, мадяри, чехи, словаки, румуни; йдуть, щоб вимолювати перед Небесною Ненькою полегшення у життєвих незгодах, зцілення від тілесних і душевних недуг, складаючи свої щирі пожертви на храм Божий. Ідучи в своїх національних костюмах, співаючи духовні пісні, вони різними мовами прославляють Божу Матір. У роки панування радянської влади в Україні, коли усі василіянські монастирі Закарпаття було ліквідовано, Боронявську чудотворну ікону Божої Матері зберігали побожні жителі Закарпаття…
Тривалий час вона знаходилася у Вознесенському храмі м. Хуст. На Великдень, 8 квітня 1991 р., чудотворну ікону Божої Матері з величною урочистою процесією перенесли із Хуста до монастирської церкви Боронявської обителі. З того часу ця ікона Божої Матері ніколи не залишає у біді тих, хто з вірою приходить до Неї і у тривалих, щирих молитвах і з чистим серцем, з надією просять Її про небесні ласки. Паломництва до Боронявського духовного осередку щороку стають все численнішими
