Дана ікона Божої Матері з дитятком потрапила в Рудки у 1612 році. Саме тоді, спольщений дідич Рудок Єжи Чурило, подарував її для рудківського костелу (оскільки, на той час у Рудках не було церкви).
Згідно з переданням, Єжи Чурило повертався із своїм військовим загоном з Молдовії, де брав участь у битві з татарами і, де польські війська на чолі з військовим гетьманом Степаном Потоцьким понесли поразку. Окрилені перемогою татари своєю ордою нахлинули на Русь, знищуючи по дорозі край. Повертаючись із своїм загоном через Поділля, Чурило проїзджав через спалене село Залізниця і на попелищі від церкви знайшов чудом уцілілу ікону, на якій залишилися знаки від вогню та й взяв із собою. Коні, які везли на возі ікону проїзджаючи Рудками зупинилися і не хотіли зрушити з місця, тому шляхтич вирішив залишити ікону в Рудках. Незабаром розійшлася слава про чудотворність ікони. Багато людей від неї отримували зцілення й інші ласки.
Коли чуда стали дуже відомими, Львівський архиєпископ Ян Скарбек у 1727 році призначив комісію, яка дослідила ці чуда. Перемиський єпископ Олександр Фредро також призначив комісію. Зізнання складалися під присягою, а ці єпископи підтвердили дійсність чуд. Подібно підтвердив чуда Археиєпископ Львівський Вацлав Страковський, який проводив у 1774 році візитацію парохії. 31 грудня 1917 року Ватиканська Капітула дала дозвіл на урочисте коронування ікони. Однак, врочистостям завадила війна. Коронування відбулося 2 липня 1921 року.
Під час переселення польського населення Рудок ікона була вивезена до Польщі. Спочатку вона зберігалася у Перемиській духовній семінарії, а 17 травня 1968 року ікону перенесли до села Ясеня біля Устрик Долішніх і знову коронували. У Ясенях ікона перебувала до 1992 року. Після реставрації її було викрадено. 1995 року копію ікони привезли до Рудок і коронували. 1 липня 2001 року громадами УГКЦ і УАПЦ проведено празник на честь ікони і її копію, яку виготовив місцевий художник Ігор Пукач, поміщено в новій каплиці під назвою Каплиця Злагоди.
Ікона Божої Матері Рудківської відноситься до іконографічного типу ОДИГІТРІЯ (Провідниця). Мистецтвознавці датують її початком ХIV століття. Довкола Богородиці зображено пророків, які тримають в руках символи - праобрази Діви Марії і свитки, де кирилицею із Старого Завіту записані цитати, які провіщають народження Месії від Діви Марії; внизу зображено пісноспівців Новозавітної Церкви у ценрі з праведними батьками Діви Марії Йоакимом та Анною. Ікона мальована у візантійському стилі майстрами галицької школи. Як кириличні надписи, так і символіка вказують, що вона є українською. Подібних ікон ОДИГІТРІЇ з пророками було багато на той час у Перемиській Єпархії східного обряду. І деякі з них збереглися у Львівськом Національному і Сяноцькому музеях.
Эта икона Божьей Матери с младенцем попала в Рудки в 1612 году. Именно тогда, ополяченный помещик Рудок Ежи Чурило, подарил ее для Рудковского костела (поскольку, в то время в Рудках не было церкви). Согласно преданию, Ежи Чурило возвращался со своим военным отрядом из Молдавии, где участвовал в битве с татарами и, где польские войска во главе с военным гетманом Степаном Потоцким понесли поражение. Окрыленные победой татары своей ордой нахлынули на Русь, уничтожая по пути все. Возвращаясь со своим отрядом через Подолье, Чурило проезжал через сожжено село Зализныця и на пепелище от церкви нашел чудом уцелевшую икону, на которой остались знаки от огня, и взял с собой. Лошади, которые везли на телеге икону, проезжая Рудки остановились и не хотели сдвинуться с места, поэтому шляхтич решил оставить икону в Рудках. Вскоре разошлась слава о чудотворности иконы. Многие люди от нее получали исцеление и другие блага. Когда чудеса стали очень известными, Львовский архиепископ Ян Скарбек в 1727 году назначил комиссию, которая исследовала эти чудеса. Перемышльский епископ Александр Фредро также назначил комиссию. Признание складывались под присягой, а эти епископы подтвердили действительность чудес. Подобно подтвердил чуда Археиепископ Львовский Вацлав Страковский, который проводил в 1774 году визитацию прихода. 31 декабря 1917 г. Ватиканская Капитула дала разрешение на торжественное коронование иконы. Однако, торжествам помешала война. Коронование состоялось 2 июля 1921 г. Во время переселения польского населения Рудок икона была вывезена в Польшу. Сначала она хранилась в Перемышльской духовной семинарии, а 17 мая 1968 г. икону перенесли в село Ясиня возле Устрик Нижних и снова короновали. В Ясенях икона находилась до 1992 года. После реставрации она была похищена. В 1995 г. копию иконы привезли в Рудок и короновали. 1 июля 2001 общинами УГКЦ и УАПЦ проведен праздник в честь иконы и ее копию, которую изготовил местный художник Игорь Пукач, поместили в новой часовне под названием Часовня Согласия. Икона Божией Матери Рудковской относится к иконографическому типу ОДИГИТРИЯ (Проводница). Искусствоведы датируют ее началом ХIV века. Вокруг Богородицы изображены пророки, которые держат в руках символы - прообразы Девы Марии и свитки, где кириллицей из Ветхого Завета записаны цитаты, которые предвещают рождение Мессии от Девы Марии; внизу изображены песнопевцев Новозаветной Церкви в центре с праведными родителями Девы Марии Иоакимом и Анной. Икона нарисована в византийском стиле мастерами галицкой школы. Как кириллические надписи, так и символика указывают, что она является украинской. Подобных икон Одигитрии с пророками было много в то время в Перемышльской епархии восточного обряда. И некоторые из них сохранились во Львовском национальном и Сяноцком музеях.