Дана ікона Божої Матері з дитятком потрапила в Рудки у 1612 році. Саме тоді, спольщений дідич Рудок Єжи Чурило, подарував її для рудківського костелу (оскільки, на той час у Рудках не було церкви).
Згідно з переданням, Єжи Чурило повертався із своїм військовим загоном з Молдовії, де брав участь у битві з татарами і, де польські війська на чолі з військовим гетьманом Степаном Потоцьким понесли поразку. Окрилені перемогою татари своєю ордою нахлинули на Русь, знищуючи по дорозі край. Повертаючись із своїм загоном через Поділля, Чурило проїзджав через спалене село Залізниця і на попелищі від церкви знайшов чудом уцілілу ікону, на якій залишилися знаки від вогню та й взяв із собою. Коні, які везли на возі ікону проїзджаючи Рудками зупинилися і не хотіли зрушити з місця, тому шляхтич вирішив залишити ікону в Рудках. Незабаром розійшлася слава про чудотворність ікони. Багато людей від неї отримували зцілення й інші ласки.
Коли чуда стали дуже відомими, Львівський архиєпископ Ян Скарбек у 1727 році призначив комісію, яка дослідила ці чуда. Перемиський єпископ Олександр Фредро також призначив комісію. Зізнання складалися під присягою, а ці єпископи підтвердили дійсність чуд. Подібно підтвердив чуда Археиєпископ Львівський Вацлав Страковський, який проводив у 1774 році візитацію парохії. 31 грудня 1917 року Ватиканська Капітула дала дозвіл на урочисте коронування ікони. Однак, врочистостям завадила війна. Коронування відбулося 2 липня 1921 року.
Під час переселення польського населення Рудок ікона була вивезена до Польщі. Спочатку вона зберігалася у Перемиській духовній семінарії, а 17 травня 1968 року ікону перенесли до села Ясеня біля Устрик Долішніх і знову коронували. У Ясенях ікона перебувала до 1992 року. Після реставрації її було викрадено. 1995 року копію ікони привезли до Рудок і коронували. 1 липня 2001 року громадами УГКЦ і УАПЦ проведено празник на честь ікони і її копію, яку виготовив місцевий художник Ігор Пукач, поміщено в новій каплиці під назвою Каплиця Злагоди.
Ікона Божої Матері Рудківської відноситься до іконографічного типу ОДИГІТРІЯ (Провідниця). Мистецтвознавці датують її початком ХIV століття. Довкола Богородиці зображено пророків, які тримають в руках символи – праобрази Діви Марії і свитки, де кирилицею із Старого Завіту записані цитати, які провіщають народження Месії від Діви Марії; внизу зображено пісноспівців Новозавітної Церкви у ценрі з праведними батьками Діви Марії Йоакимом та Анною. Ікона мальована у візантійському стилі майстрами галицької школи. Як кириличні надписи, так і символіка вказують, що вона є українською. Подібних ікон ОДИГІТРІЇ з пророками було багато на той час у Перемиській Єпархії східного обряду. І деякі з них збереглися у Львівськом Національному і Сяноцькому музеях.
