Чудотворна ікона Матері Божої Нерушимої Стіни знаходиться в селі Страдч.
У 1243 монастир спіткала страшна трагедія. Під час боїв дружини князя Ростислава з татарами мешканці найближчих поселень переховувалися у печерному монастирі. Коли біля печери проїжджав на коні татарин, хтось із людей, схованих у скелі, нерозважливо вистрелив у нього з лука. Стріла не влучила. Розлючений татарин здійняв галас, завернув частину загону і кинувся на пошуки стрільця. Так татарами було викрито вхід до монастирської печери, у якій знаходилося тоді біля двох тисяч людей. Татари розпалили вогонь у головному коридорі. Від нього згоріли всі долівки в келіях і печерній церковці, а їдкий дим почав забирати життя тих, які переховувалися у печері. Ченці, котрі були тоді у церкві, почувши про страшне катування і пам'ятаючи заповідь Христову: «Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо. 15,13), вийшли у ризах зі свого сховку і спустилися до печери. Поклонившись татарам, просили їх погасити вогонь та не карати невинних за нерозважливий вчинок однієї людини. Однак ті жорстоко повбивали і ченців. І з тих пір цю гору, на якій зазнали страждань і мученичої смерті сотні людей, почали називати Мученицькою або Страдецькою.
За переказами, на крик і плач невинно вбитих русинів, з неба зійшла Пресвята Богородиця і, закривши вхід до печери своєю ризою як непорушною стіною, стала перед татарами зі словами: «Не руш! Стіна!». Вона огорнула замучені душі своїм омофором і повела їх у славі до оселі Небесного Отця. Мабуть, звідси і пішла назва Страдецької ікони Божої Матері – Нерушима Стіна. У 1918, коли мури і середина церкви були зруйновані, лише ця ікона – Матері Божої Нерушимої Стіни залишилася неушкодженою. Але, на жаль, під час Другої світової війни чудотворну Страдецьку ікону Матері Божої Нерушимої Стіни було втрачено. Сьогодні у парафіяльній церкві Успення Пресвятої Богородиці, збудованій 1795 р. на місці давнішої, дерев'яної, зберігається її копія (авторства Василя Дядинюка).
Чудотворная икона Матери Божьей Нерушимая стена находится в селе Страдч.
В 1243 г. монастырь постигла страшная трагедия. Во время боев дружины князя Ростислава с татарами жители ближайших поселений скрывались в пещерном монастыре. Когда у пещеры проезжал на коне татарин, кто-то из людей, скрытых в скале, безрассудно выстрелил в него из лука. Стрела промахнулась. Разъяренный татарин поднял шум, завернул часть отряда и бросился на поиски стрелка. Так татарами был разоблачен вход в монастырскую пещеру, в которой находилось тогда около двух тысяч человек. Татары разожгли огонь в главном коридоре. От него сгорели все полы в кельях и пещерной церквушке, а едкий дым начал уносить жизни тех, кто скрывались в пещере. Монахи, которые были тогда в церкви, услышав о страшной пытке и помня заповедь Христову: «Никто не с силах любить больше, чем тогда, когда он за своих друзей жизнь отдает» (Ио. 15,13), вышли в ризах из своего укрытия и спустились в пещеру. Поклонившись татарам, просили их погасить огонь и не наказывать невиновных за безрассудный поступок одного человека. Однако те жестоко убили и монахов. И с тех пор эту гору, на которой подверглись страданий и мученической смерти сотни людей, стали называть Мученической или Страдецкой.
По преданию, на крик и плач невинно убитых русинов, с неба сошла Пресвятая Богородица и, закрыв вход в пещеру своей ризой как незыблемой стеной, стала перед татарами со словами: «Не тронь! Стена ». Она окутала замученные души своим омофором и повела их во славе в дом Небесного Отца. Видимо, отсюда и пошло название Страдецкой иконы Божьей Матери - Нерушимая Стена. В 1918 году, когда стены и середина церкви были разрушены, только эта икона - Божьей Матери Нерушимая стена осталась невредимой. Но, к сожалению, во время Второй мировой войны чудотворную Страдецкую икону Божьей Матери Нерушимая стена утеряли. Сегодня в приходской церкви Успения Пресвятой Богородицы, построенной 1795 г. на месте старой, деревянной, сохраняется ее копия (авторства Василия Дядинюка).
Паломництво до Італії
