Перші свідчення про ікону відносяться до середини ХVІІ ст. коли в ході воєнних дій польських урядових військ в краю проти повстанців очолюваних Семеном Височаном під час національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького церква згоріла, але ікона залишилася навіть непошкодженою. Згодом Її було поміщено у новозбудовану невеличку церковицю-капличку. Але дещо пізніше із поширенням розголосу про численні чудотворні […]
Перші свідчення про ікону відносяться до середини ХVІІ ст. коли в ході воєнних дій польських урядових військ в краю проти повстанців очолюваних Семеном Височаном під час національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького церква згоріла, але ікона залишилася навіть непошкодженою.
Згодом Її було поміщено у новозбудовану невеличку церковицю-капличку. Але дещо пізніше із поширенням розголосу про численні чудотворні дійства ікони, її за наказом польського магната гетьмана Станіслава Яна Яблонського, у 1732 р. було перенесено до костьолу монастиря оо. Бернардинів, а потім по його ліквідації у 1790 р. перенесено аж до костьолу монастиря оо. Бернардинів у Бережани.
На початку ХХ ст., у 1904 р., . ікона разом із оо. Бернардинівцями знову повернулася до Фраги. Але під час ІІ світової війни монастир і костьол були повністю зруйновано. Але, на диво, ікона Пресвятої Богородиці знову чудом вціліла.
28 серпня 1944 р. ікона нарешті повернулася на своє заповітне місце , туди де їй і належало бути впродовж віків – в українську греко-католицьку церкву.
