Цю ікону намалював у 1764 маляр Андрій із села Вовківці над Дністром на замовлення мешканця села Кулаківці Миколи Балабанюка. А той подарував її місцевій парафіяльній церкві, де вона знаходилася аж до початку ХІХ століття.
У цій церкві 16 вересня 1777 дана ікона засяяла дивним світлом. Через деякий час по обличчю Пресвятої Богородиці покотилися рясні сльози. Таке незвичайне явище відбувалося з деякими перервами впродовж чотирьох тижнів в присутності великої кількості прихожан і жителів навколишніх сіл. Після короткої перерви сльози на обличчі Пресвятої Богородиці відновилися і невпинно стікали ще впродовж 26 днів.
Незабаром до села Кулаківці митрополит Лев Шептицький направив відповідну духовну комісію на чолі з адміністратором Львівської єпархії отцем Петром Білянським, яка під присягою перепитала 11 свідків цих надзвичайних явищ і визнала їх надприродними.
5 серпня 1779 митрополит Лев Шептицький видав Декрет яким проголосив цю ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. За рішенням церковної влади цей образ Пресвятої Богородиці на початку ХІХ століття торжественно перенесли з дерев’яної церкви села Кулаківці було до нової мурованої церкви в селі Городок де вона знаходиться й по сьогодні.
Кулаківцівська-Городоцька чудотворна ікона Пресвятої Богородиці прославилася численними чудами, про що свідчать численні дари – воти, які прикрашають ікону.
