Історія святині у с. Кохавино (тепер це частина смт Гніздичів Жидачівського району Львівської області) розпочинається появою у лісі на дуплавому дубі ікони Матері Божої. Згідно з переказами, 1646 року, коли власниця м. Руда Анна Воянковська проїжджала кохавинським дубовим гаєм до Жидачева, її коні клякнули перед цим образом і не рухалися доти, доки вона не вийшла з карети помолитися. У 1650 році ікона вже славилася чудотворною силою і була перенесенена з дуба до парафіяльної церкви в Руді.
У 1680 році у кохавинському лісі було споруджено дерев’яну капличку і перенесено ікону для почитання. Відтоді це місце стає центром для безперервного паломництва вірних різних національностей з усієї Галичини. У травні 1755 року Архиєпископ Львівський Вижицький проголосив кохавинську ікону чудотворною. Того ж року на Зелені Свята її було перенесено до новозбудованого власником Руди дерев’яного храму.
Однак дерев’яний храм не міг умістити всіх паломників і в 1868 році було вирішено звести великий кам’яний костел. Будівництво через брак коштів просувалося з великими труднощами і закінчилося лише в 1894 році.
У 1902 році на місці об’явлення чудотворної ікони, де стояла старенька дерев’яна каплиця, зведено нову муровану каплицю. Тоді ж було розширено і кам’яну церкву.У 1903 році до Кохавино вперше запрошено отців Редемптористів,які провадили місії. 15 серпня 1912 р. відбулася коронація ікони Пресвятої Богородиці папськими золотими коронами.
Від 1931 р. чудотворним місцем опікувалися отці єзуїти, які з наступом радянських військ покинули Кохавино і поїхали до м. Глівіци (Польща), забравши зі собою чудотворну ікону. Там вона знаходиться до сьогодні.
