Історія чудотворної ікони Божої Матері Краснопущанського монастиря ЧСВВ починається з Віциньської чернечої обителі, що була неподалік м. Перемишлян (Львівщина), де вона прославилася ще з першої половини ХVIII ст. багатьма чудотвореннями. А походила ця Богородична ікона із села Кимир, що поблизу Перемишлян. Вона була реліквією перемишлянської родини Петра Міщанина–яка мала в Кимирі свій невеличкий маєток. Відразу ж після заснування Віциньської обителі, Анастасія Міщаниха, з дому Пільна, передала свою родинну ікону монахам монастиря. Анастасія, з Божої ласки, прожила аж 115 років. На початку XVIII – першій половині ХIХ ст. Віциньська чернеча обитель Благовіщення Пречистої Діви Марії була знаним відпустовим місцем краю. До неї майже півтора століття горнулися побожні прочани. Вони, у щирих молитвах до Віциньської чудотворної ікони Божої Матері, благали Небесну Неньку про поміч і опіку в фізичних і духовних потребах.
На підставі подання Духовній комісії зізнань очевидців чудотворних зцілень, підтверджених під присягою, єпископська консисторія, відповідною Грамотою від 6 червня 1706 року, проголосила Віциньську ікону Божої Матері чудотворною. Цю ікону шанували вірні різних християнських конфесій. Щоб відправити Службу Божу перед іконою Віциньської Богородиці, сюди пішки приходив і римо-католицький архиєпископ Сєраковский. У часи Йосифінської церковної реформи австрійська влада прилучила Віциньський монастир до львівської василіянської обителі Св. Онуфрія. Велика пожежа 1846 року дуже знищила Віциньський монастир, але ікона Божої Матері не постраждала. Після пожежі чернечу обитель остаточно ліквідували, а ікону Віциньської Богородиці перенесли у львівський монастир Св. Онуфрія. У 1934 р., відповідно із рішенням митрополита Андрея Шептицького, Віциньську чудотворну ікону з великою урочистістю перенесли до Краснопущанського монастиря ЧСВВ. У роки панування комуністичного режиму, коли Краснопущанський монастир було ліквідовано, а церковні культові речі й монастирське майно пограбоване і знищене, ікону Божої Матері врятував від наруги дяк місцевої церкви – Михайло Лещук. Пізніше вона тривалий час зберігалася в домі його сестри Марії, яка й повернула ікону Отцям Василіянам відразу ж після відновлення Краснопущанської чернечої обителі. До Краснопущанської чудотворної ікони і сьогодні йдуть тисячі побожних прочан на багатолюдні відпусти, що відбуваються в останню неділю травня – в храмовий день св. Івана Хрестителя, а також в усі Богородичні празники. Свідченням про її благодатність є десятки срібних дарів-вот, якими її прикрашено на знак подяки за ласки, які зійшли на побожних вірних.История чудотворной иконы Божьей Матери Краснопущанского ЧСВВ монастыря начинается с Вицинской монашеской обители, которая была неподалеку г. Перемышлян (Львовская область), где она прославилась еще с первой половины XVIII в. многими чудотворениями. А происходила эта Богородичная икона из села Кимир, что вблизи Перемышлян. Она была реликвией Перемышлянской семьи Петра Мещанина которая имела в Кимире свое небольшое имение. Сразу же после основания Вицинской обители, Анастасия Мищаниха, из дома Пильна, передала свою семейную икону монахам монастыря. Анастасия, по Божьей милости, прожила вплоть 115 лет. В начале XVIII - первой половине XIX в. Вицинская монашеская обитель Благовещения Пречистой Девы Марии была известным паломническим местом края. К ней почти полтора века тянулись набожные паломники. Они, в искренних молитвах к Вицинской чудотворной иконе Божьей Матери, просили Небесную Матушку о помощи и опеке в физических и духовных нуждах. На основании представления Духовной комиссии признаний очевидцев чудотворных исцелений, подтвержденных под присягой, епископская консистория, соответствующей Грамотой от 6 июня 1706 г., провозгласила Вицинскую икону Божьей Матери чудотворной. Эту икону почитали верующие различных христианских конфессий. Чтобы отправить Литургию перед иконой Вицинской Богородицы, сюда пешком приходил и римско-католический архиепископ Сераковский. Во времена Йосифинской церковной реформы австрийская власть приобщила Вицинский монастырь к львовской василианской обители Св. Онуфрия. Крупный пожар в 1846 году почти уничтожила Вицинский монастырь, но икона Божией Матери не пострадала. После пожара монашескую обитель окончательно ликвидировали, а икону Вицинской Богородицы перенесли во львовский монастырь Св. Онуфрия. В 1934 году, в соответствии с решением митрополита Андрея Шептицкого, Вицинскую чудотворную икону с большой торжественностью перенесли в Краснопущанский монастырь ЧСВВ. В годы господства коммунистического режима, когда Краснопущанский монастырь был ликвидирован, а церковные культовые вещи и монастырское имущество разграблено и уничтожено, икону Божьей Матери спас от поругания дьяк местной церкви - Михаил Лещук. Позже она длительное время хранилась в доме его сестры Марии, которая и вернула икону Отцам Василианам сразу же после восстановления Краснопущанской монашеской обители. К Краснопущанской чудотворной иконе и сегодня идут тысячи благочестивых паломников на многолюдные отпущения, происходящие в последнее воскресенье мая - в храмовый день св. Иоанна Крестителя, а также во все Богородичные праздники. Свидетельством ее благодатности являются десятки серебряных даров-вот, которыми икону украшают в благодарность за милости, которые сошли на благочестивых верующих.
Паломництво до Італії
