Мрія про паломництво до Святої Землі притаманна кожному християнину. Для того, щоб втілити цю мрію, Митрополит Андрей Шептицький з 05-28 вересня 1906 р. організував перше паломництво галичан до Святої Землі. В паломництві взяли участь 500 осіб. Ще в лютому 1906 по всій Австрійській Русі розійшлося це оголошення: “Слава Ісусу Христу! Не одна у нас християнська душа […]
Мрія про паломництво до Святої Землі притаманна кожному християнину. Для того, щоб втілити цю мрію, Митрополит Андрей Шептицький з 05-28 вересня 1906 р. організував перше паломництво галичан до Святої Землі. В паломництві взяли участь 500 осіб. Ще в лютому 1906 по всій Австрійській Русі розійшлося це оголошення:
“Слава Ісусу Христу!
Не одна у нас християнська душа від ранньої молодості переймалася найсолодшими мріями в житті про те, якби то бодай раз поглянути на ті місця, де перебував наш небесний Спаситель. Не один із нас линув душею ген далеко за сині моря та витав гадкою у тих місцях.
Ген-ген в далечині мріє небесна синява, десь там піднімаються у височінь рожеві гори Ливану… Зеленіють високі пальми і величні кедри, а тихою долиною пливе срібною смугою преславний Йордан. Скрізь тиша і спокій. Все оповите в якийсь невимовний, урочистий, святковий настрій. Все випромінює святість, небесну святість, яка наповнює душу людини гарячою любов’ю до Всевишнього… Се Свята Земля! Тут вічно незатерті сліди буття нашого Спасителя – водночас свідки величної минувшини в історії християнства: Вифлеєм, Назарет, Єрусалим, Голгофа… А над тим усім, чує чоловік душею, царить щось величне, сам Сотворитель всесвіту витає над тим…
Та далека відстань не дозволяє бажаючим поклонитись тим святим місцям, бо, звісно, – подорож туди є досить дорога. Щоб усунути ту найголовнішу перешкоду, організувався у Львові під протекторатом їх Екселенції Впреосв. нашого Митрополита кир Андрея Шептицького комітет паломництва до Святої Землі, який має намір ще в цьому році організувати руське паломництво до Єрусалиму.
Коли ми пригноблені на дусі, прибиті нашим сірим буденним життям, при такій незвичайній нагоді – їдьмо у Святу Землю!
Їдьмо у Святу землю!
А там припадемо грудьми, нашим гарячим серцем до тої Святої Землиці, мов діти до могутніх грудей рідної неньки, і занесімо гарячу молитву до Всевишнього… Може, виблагаємо у Нього кращої долі для себе, для нашого нещасного народу.
А душі наші, неначе обмившись у чистих водах Йордану, відродяться, і вернемо додому зі скріпленою вірою, сильніші духом, щоб ступити далі на дорогу справжнього християнського життя, яка поведе нас до вічного добра!”
Детальніше про паломництво, її учасників та їхні враження можна прочитати в цікавій книзі “Як Русь слідами Данила ходила”, упорядкованій о. Юліяном Дзеровичем.
