За легендою її написав євангелист Лука у Єрусалимі в Сіонській горниці, де відбувалась Тайна Вечеря. Спершу ця ікона, як і всі інші, зберігалася в домі Івана Богослова.
66 р. н.е., перед походом Веспасіана і Тита на Єрусалим, християни втекли в гори, забравши всі святині, які змогли винести. Таким чином дана ікона зберігалась до VI століття в печері в містечку Пелле.
326 року єрусалимські християни подарували ікону цариці Олені, яка привезла її в Константинопіль та дбайливо зберігала її, особливо в іконоборчий період.
Існує кілька версій про те, як ікона потрапила до України.
За однією із них, її привезли до України Кирило та Методій. За іншою, у Х столітті цією іконо благословили шлюб князя Володимира з візантійською царівною Анною, яка привезла її з собою до Києва. До Белзу вона потрапила внаслідок шлюбів руських княгинь з князями галицько-волинськими та польськими. Ще один переказ говорить про те, що Галицько-Волинський князь Лев привіз ікону з Константинополя до замкової церкви у Белзі.
По захопленню Галицького князівства польським князем Владиславом Опольським на Белз напали татари і взяли місто в облогу. Князь Владислав Опольський наказав винести ікону і поставити на фортечні мури. Татари, обстрілюючи замок, влучили в ікону. На військо бусурманів впав туман, це викликало великий переляк, і вони в паніці побігли від міста. Князь Владислав, залишаючи Галичину, не насмілився присвоїти чудотворний образ собі, а передав римо-католицькому ордену Отців Паулінів і збудував для нього монастир на Ясній Горі біля Ченстохова.
1415 року на Ченстохов напали гусити і сильно пограбували його, зробили спробу вивезти ікону Богоматері. Але коні не могли зрушити з місця воза, на якому знаходилася святиня. Один з гуситів викинув ікону на землю, інший вдарив по образу мечем. Перший відразу помер, у другого всохла рука. Ікона залишилась в монастирі.
У XVII шведи заволоділи майже всією Польщею. Незабаром їх загони з’явились і біля Ченстохова. Вони взяли в облогу монастир на Ясній Горі. І знову ікона Богоматері врятувала монастир і всю Польщу. Король Ян Казимир проголосив святиню Королевою Корони Польської.
