Історія цієї чудотворної ікони Пресвятої Богородиці починається із Лановецького василіянського монастиря. Із різноманітних джерел відомо, що початки Ланівецької василіянської чернечої обителі св. Архангела Михаїла, яка знаходилася в місцевості Тулин, сягають початку ХVІІ ст. Тривалий час монастир був, як зазначається в історичних документах, “без права”, тобто не мав фундаційної грамоти. Вона швидше за все була знищена в часи татаро – турецького лихоліття. Певний час монастир утримувався братством Лановецької парафіяльної церкви св. Михаїла.
Значний розвій Ланівецької василіянської чернечої обителі припадає на 20-80 роки ХVІІІ ст. Обширні відомості про Ланівецький монастир подає “ревізія” чернечих обителей Львівської єпархії, проведена за дорученням тодішнього єпископа Атанасія Шептицького у 1742 р. і каталоги василіанських монастирів за1754 р., за 1777 р., акти дієцезії Кам’янецької за 1731 р. Ось про що там йде мова: ...Монастир Ланівецький (на околиці села) без жодного фундушу (забезпечення авт.) належить до Кам’янецької дієцезії утримується коштом братства церкви Лановецької. Намісником (настоятелем авт.) там отець Корнилій один, до часу. Аж в 1730 р. монастир дістав підтвердження своїх прав від дружини гетьмана коронного і Белзького воєводи –Людвики Ржевуської. Відповідно цієї підтерджувальної грамоти Лановецький монастир відновлював свої втрачені права і привілеї. До цього Людвику Ржевуську спонукало те, що в монастирській церковиці св.Михаїла, побудованій можливо ченцями і селянами ще на початку ХVІІ ст., появилася святиня- чудотворна ікона Пресвятої Богородиці. Про факт наявності у Ланівецькому василіянському монастирі чудотворної ікони Пресвятої Богородиці засвідчує укладений о. Григорієм Лужницьким „Словник чудотворних ікон України» З часом Ланівецька чернеча обитель стала значним новим місійним осередком пожвавленої василіянської діяльності в Галицькому Поділлі у ХVІІІ ст., в час “золотої доби” Василіянського Чину.
Монастир до 1744 р. підпорядковувався Улашківській василіянській обителі. Надалі Ланівецька чернеча обитель перебувала під юписдикцією Камянець-Подільського василіянського монастиря св. Трійці. Але через де який час монастир знову набув самостійного статусу. Відновлення втрачених прав і привілеїв призвело до збільшення чисельності монахів в Ланівецького монастиря. Із каталогу василіянських монастирів за 1754 р. довідуємося, що настоятелем Ланівецької василіанської чернечої обителі був о. Пахомій Гушинський, а ченцями – о. Амбросій Кортенієвич., о.Інокентій Яновський. За каталогом василіянських монастирів 1777 р. тут також перебувало 3 монахи. Монастир підпорядковувався тоді монастиреві в Монастирку. Ігуменом цього монастиря тоді був о. Гервасій Завайкевич. Монахи- василіяни вели велику душпастирську і просвітницьку працю серед населення краю. Як засвідчують історичні джерела тут була чимала монастирська книгозбірня, яку передали у 1783 р. до Більче-Золотецької обителі.
У 1739 р. Ланівецький василіянський монастир старанням єпископа Йосифа Шумлянського прийшов до з’єднання із Апостольським Престолом. Із 1739 р. монастир входив до Василіанського Чину Руської Конгрегації Покрови Пресвятої Богородиці. Пізніше, із 1743 р. обитель входила до Руської Провінції Чину св. Василія Великого. Але вже із 1780 р. Ланівецький монастир став належати до Галицької Провінції Руського Чину св. Василія Великого. Ланівецьку василіанську чернечу обитель було ліквідовано у 1783 р. під час проведення в Австро-Угорщині реформ цісарем Йосифом ІІ. Спочатку монастир було прилучено до Улашківської василіянської обителі, а згодом до василіянського монастиря, що знаходився в Монастирку. Сюди ж було урочисто перенесено із Ланівецької василіанської чернечої обителі і чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.
Після ліквідації василіанської чернечої обителі в Монастирку у 1793 р.. ікону на прохання ігумена монастиря взяла на збереження відома в краю побожна шляхетна українська родина Гординських. Тут ікона також прославилася чудами і стала дуже пошанованою серед жителів краю. З часом вирізана на дереві ікона (намальованими є тільки Лики Дитятки Ісуса і Пресвятої Богородиці, а також їх руки) прийшла в негодність Реставраційних майстерень в ті далекі часи не було. На замовлення родини Гординських умільцями була виготовлена достовірна копія ікони.
Власне цю копію ікони й подарували Борщівській церкві Успення Пресвятої Діви Марії у 1892 р. нотаріуси Олександр та Михайло Гординські. У 1898 р. митрополит Сильвестр Сембратович надав право відпусту на Успіння Пресвятої Богородиці. Із перших днів перебування в церкві ікона Пресвятої Богородиці зайняла почесне місце за престолом. Молитва, за численними свідченнями мирян, перед цією іконою допомагає миритися навіть найзатятіши ворогам.
История этой чудотворной иконы Пресвятой Богородицы начинается с Лановецкого василианского монастыря. Из различных источников известно, что истоки Ланивецкой василианской монашеской обители св. Архангела Михаила, которая находилась в местности Тулин, восходят к началу XVII века. Долгое время монастырь был, как говорится в исторических документах, "без права", то есть не имел основополагающие грамоты. Она скорее всего была уничтожена во времена татаро - турецкого лихолетья. Некоторое время монастырь содержался братством Ланивецкой приходской церкви св. Михаила.
Значительное развитие Ланивецкой василианской монашеской обители приходится на 20-80 годы XVIII века. Обширные сведения о Ланивецком монастыре подает "ревизия" монашеских обителей Львовской епархии, проведенная по поручению тогдашнего епископа Афанасия Шептицкого в 1742 г. и каталоги василианских монастырей за 1754 г., за 1777 г., акты епархии Каменецкой за 1731 г. Вот о чем там идет речь:.. Монастырь Ланивецкий (на окраине села) без всякого фундушу (обеспечение - авт.) относится к Каменецкой епархии, содержится за счет братства церкви Лановецкой. Наместником (настоятелем - авт.) там отец Корнилий один, до времени. Аж в 1730 г. монастырь получил подтверждение своих прав от жены гетмана коронного и Белзкого воеводы -Людвики Ржевусской. Согласно этой подтверждающей грамоты Лановецкий монастырь восстанавливал свои утраченные права и привилегии. К этому Людвику Ржевусскую побудило то, что в монастырской церквушке св.Михаила, построенной возможно монахами и крестьянами еще в начале XVII века., появилась святыня- чудотворная икона Пресвятой Богородицы. О факте наличия в Ланивецком василианском монастыре чудотворной иконы Пресвятой Богородицы свидетельствует составленный о. Григорием Лужницким "Словарь чудотворных икон Украины» . Со временем Ланивецкая монашеская обитель стала значительным новым миссионерским центром оживленной василианской деятельности в Галицком Подолье в XVIII в., во время "золотого века" Василианского Ордена.
Монастырь в 1744 г. подчинялся Улашкивской василианской обители. В дальнейшем Ланивецкая монашеская обитель находилась под юрисдикциею Каменец-Подольского василианского монастыря св. Троицы. Но через некоторое время монастырь вновь приобрел самостоятельный статус. Восстановление утраченных прав и привилегий привело к увеличению численности монахов в Ланивецком монастыре. Из каталога василианских монастырей за 1754 г. узнаем, что настоятелем Ланивецкой василианской монашеской обители был о. Пахомий Гушинский, а монахами - о. Амвросий Кортениевич., о.Инокентий Яновский. По каталогу василианских монастырей в 1777 г. здесь также находилось 3 монаха. Монастырь подчинялся тогда монастырю в Монастырке. Игуменом этого монастыря тогда был о. Гервасий Завайкевич. Монахи- василиане вели большую пастырскую и просветительскую работу среди населения края. Как свидетельствуют исторические источники, здесь была большая монастырская библиотека, которую передали в 1783 г. в Бильче-Золотецкую обитель.
В 1739 г. Ланивецкий василианский монастырь стараниям епископа Иосифа Шумлянского пришел к соединению с Апостольским Престолом. С 1739 г. монастырь входил в Василианский Орден Русской Конгрегации Покрова Пресвятой Богородицы. Позже, с 1743 г. обитель входила к Русской Провинции Ордена св. Василия Великого. Но уже с 1780 г. Ланивецкий монастырь стал принадлежать к Галицкой Провинции Русского Ордена св. Василия Великого. Ланивецкую василианскую монашескую обитель ликвидировали в 1783 г. во время проведения в Австро-Венгрии реформ императором Иосифом II. Сначала монастырь был приобщен к Улашкивской василианской обители, а затем к василианскому монастырю, находившемуся в Монастырке. Сюда же было торжественно перенесено из Ланивецкой василианской монашеской обители и чудотворную икону Пресвятой Богородицы.
После ликвидации василианской монашеской обители в Монастырке в 1793 г . икону по просьбе игумена монастыря взяла на сохранение известна в крае набожная благородная украинская семья Гординских. Здесь икона также прославилась чудесами и стала очень уважаемой среди жителей края. Со временем вырезанная на дереве икона (нарисованными есть только Лики Дитятки Иисуса и Пресвятой Богородицы, а также их руки) пришла в негодность. Реставрационных мастерских в те далекие времена не было. По заказу семьи Гординских умельцами была изготовлена достоверная копия иконы.
Собственно эту копию иконы и подарили Борщевской церкви Успения Пресвятой Девы Марии в 1892 г. нотариусы Александр и Михаил Гординские. В 1898 г. митрополит Сильвестр Сембратович предоставил право отпущения на Успение Пресвятой Богородицы. С первых дней пребывания в церкви икона Пресвятой Богородицы заняла почетное место за престолом. Молитва, по многочисленным свидетельствам мирян, перед этой иконой помогает мириться даже самых заклятым врагам.
Історія цієї чудотворної ікони Пресвятої Богородиці починається із Лановецького василіянського монастиря. Із різноманітних джерел відомо, що початки Ланівецької василіянської чернечої обителі св. Архангела Михаїла, яка знаходилася в місцевості Тулин, сягають початку ХVІІ ст. Тривалий час монастир був, як зазначається в історичних документах, “без права”, тобто не мав фундаційної грамоти. Вона швидше за все була знищена в часи татаро – турецького лихоліття. Певний час монастир утримувався братством Лановецької парафіяльної церкви св. Михаїла.
