У Крехівському монастирі, на Львівщині, знаходилися три чудотворні ікони, а саме, Верхратська Богородиця, ікона Пресвятої Богородиці родини Красовських та чудотворний образ святого Миколая. Назва ікони походить від села Верхрата — розташованого над рікою Рат, яке належить до давніх поселень часів Київської Руси або Галицько-Волинського князівства. Перші згадки про це поселення датуються XII ст. Історія Верхратської (Крехівської) чудотворної ікони Богородиці, розпочинається […]
У Крехівському монастирі, на Львівщині, знаходилися три чудотворні ікони, а саме, Верхратська Богородиця, ікона Пресвятої Богородиці родини Красовських та чудотворний образ святого Миколая.
Назва ікони походить від села Верхрата — розташованого над рікою Рат, яке належить до давніх поселень часів Київської Руси або Галицько-Волинського князівства. Перші згадки про це поселення датуються XII ст. Історія Верхратської (Крехівської) чудотворної ікони Богородиці, розпочинається із Замостя. Саме із Замостя 1682 року ігумен Верхратської чернечої обителі отець Ісаак Сокальський приніс цю iконy до монастиря. А через 6 років — 1688 року на празник Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці почали здійснюватися перші чуда. Сталося так, що серед ночі над монастирем постав вогненний стовп, який освітлював всю околицю. Подивитися на це диво позбігалися люди з довколишніх сіл, а коли під проводом отця увійшли до храму, то побачили, що перед іконою Богородиці горіло світло, а по лику на іконі Maтepi Божої з очей спливали криваві сльози… Так тривало впродовж чотирьох тижнів. I почали приходити до Богородиці у Верхратському монастирі люди зі своїми немочами й бідами, благаючи допомоги у Небесної неньки. Усi чуда, які відбувалися біля ікони, були описані й підтверджені свідками під присягою. Того ж року львівський єпископ Йосиф Шумлянський, прибувши до Верхрати i побачивши ікону, по якій струменіли криваві сльози, вислухавши свідків, проголосив Верхратську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною.
Із скасуванням василіянського монастиря у Bepxpaтi, 1808 року iкону урочисто було перенесено до монастиря отців-василіян у Kpexoвi. Тут продовжували здійснюватися чуда. Після закриття монастиря в Kpexoвi чудотворну iконy вдалося перенести до львівського храму св. Параскевії П’ятниці. З виходом iз підпілля Греко-Католицької Церкви урочисто 19 травня 1991 року з львівського храму Крехівську (Верхратську) чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було повернуто до Крехова.
У загальному вшануванні в народі була чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, яку подарувала монастиреві родина Красовських зі Львова. Історія цієї чудотворної ікони така: В Красовських народилася сліпа донька. При хрещенні їй надали ім’я Олександра. Росла вона, виростала сильною та здоровою, але серце родичів краялося з болю, що рідна їхня дитина не бачила ані їх, ані свого оточення, ані того гарного світу, ані сонячного блиску. І може тому, що була сліпою та більш безпомічною, родичі любили її більше ніж інших дітей. І сама сліпа дитина бажала побачити красу, розсіяну у всесвіті, й потішитися тим. Бо за винятком сліпоти, Олександра була нормальною та здоровою дитиною. Побожна мати виховувала свою донечку по-християнськи, навчала її про Бога та заохочувала любити і шанувати Божу Матір. З роками зростала Олександра в надзвичайній набожності до Пресвятої Богородиці.
В домі була ікона Пресвятої Богородиці. До тієї ікони вона просила привести її. Впала перед нею навколішки й благала Пресвяту Діву Марію змилуватися над нею, повернути їй зір, відкрити їй очі. Ця ревна молитва, що випливала з наболілого серця бідної Олександри, плила до серця Пречистої Діви. Сталося чудо! Пресвята Богородиця нагородила непохитну віру Олександри. Молода Красовська прозріла й обмила свої очі сльозами радості. ЇЇ непохитна віра, дістала свою нагороду. Тепер разом і тато, і мама, і дочка, припали навколішки перед чудотворною іконою та сердечно дякували Пречистій Діві за одужання. Весь дім Красовських наповнився великою радістю, де перебувала чудотворна ікона Богородиці, запорука Божого благословення для Красовських. Хоч як вони дорожили цим скарбом, проте не вважали себе достойними тримати довше в своїй хаті цю чудотворну ікону. Порадившись вирішили відвезти ікону Богородиці до Крехова і там віддали її до монастирської церкви у 1660 р., щоб всі могли прилюдно почитати Небесну Неньку в її чудотворній іконі.
В монастирі помістили цю чудотворну ікону над головним престолом. Коло бічного престолу, по лівій стороні, розмальовано історію одужання сліпонародженої дочки Красовських, Намальовано, як сліпа Олександра молиться надзвичайно побожно перед іконою Божої Матері, і як родичі з прозрілою Олександрою передають ікону Матері Божої ігумену Крехівського монастиря. На жаль ікона зараз вважається втраченою.
Дізнатися більше про чудотворний образ святого Миколая можна за цим посиланням.
