В монографії “Самбірська Богородиця” (Нью-Йорк, 1970) доктор Юліян Рабій пише: “В 1884 р. о. Франц Рабій віднайшов на стриху над захристією стару книжку з пожовклими сторінками формату письмового аркуша, з обкладинками, оправленими в телячу шкуру, де вписано чорнилом українською, а деякі польською мовами, в формі коротких записок хронікальних, чудесні оздоровлення прочан і ласки, що їх […]
В монографії “Самбірська Богородиця” (Нью-Йорк, 1970) доктор Юліян Рабій пише: “В 1884 р. о. Франц Рабій віднайшов на стриху над захристією стару книжку з пожовклими сторінками формату письмового аркуша, з обкладинками, оправленими в телячу шкуру, де вписано чорнилом українською, а деякі польською мовами, в формі коротких записок хронікальних, чудесні оздоровлення прочан і ласки, що їх діставали вони від Богоматері за посередництвом Чудотворної ікони. В цій книжці була також єпископська грамота, списана чорнилом, гарним письмом, етимологією, українською мовою на твердому папері формату твердого аркуша. Це була оригінальна грамота єпископа Єроніма Устрицького з оригінальним підписом і печаткою, з датою 3 грудня 1727 року в монастирі св. Спаса, із поданням чотирьох чудесних оздоровлень і вичисленням та описом надприродних явищ плачу Богородиці. Від 1884 року цю грамоту і хроніку переховувано в канцелярії парохіяльного уряду. Відпис цієї грамоти переслано Апостольській столиці і єпископському Ординаторіятові в Перемишлі в 1927 р. перед коронацією ікони”. На підставі віднайдених документів о. Ф. Рабій опублікував у 1885 р. брошуру “Коротка історія чудотворної ікони Пречистої Діви Марії в парохіяльній церкві Самбірській”. В цих дослідженнях о. Рабій наводить переказ-легенду про те, що ікону намалював на дошці з кипарисового дерева Св. Євангелист Лука, а в Самбір її привезли зі Сходу два грецьких купці й залишили у паламаря, бо побачили, що тут “образ яснів мов зоря” і вони боялися брати його в дорогу.”
Юліян Рабій встановив, що старовинний образ залишив незнайомий подорожній купець в домі Йоана Стамовича, колишнього грецького купця, котрий поселився в Самборі. У 1705 році від пошесті холери померла вся родина Стамовичів, залишилась лише сестра дружини Йоана – Олена Добрянська, і все майно по родині Стамовичів, разом з образом Самбірської Богородиці, перейшло у її власність. Після того, як на образі появилися криваві сльози, Олена Добрянська передала її 15 вересня 1727 р. до старої Самбірської церкви Різдва Пречистої Діви Марії, від цієї дати почалася писана історія Чудотворної ікони.
