В монографії "Самбірська Богородиця" (Нью-Йорк, 1970) доктор Юліян Рабій пише: "В 1884 р. о. Франц Рабій віднайшов на стриху над захристією стару книжку з пожовклими сторінками формату письмового аркуша, з обкладинками, оправленими в телячу шкуру, де вписано чорнилом українською, а деякі польською мовами, в формі коротких записок хронікальних, чудесні оздоровлення прочан і ласки, що їх діставали вони від Богоматері за посередництвом Чудотворної ікони. В цій книжці була також єпископська грамота, списана чорнилом, гарним письмом, етимологією, українською мовою на твердому папері формату твердого аркуша. Це була оригінальна грамота єпископа Єроніма Устрицького з оригінальним підписом і печаткою, з датою 3 грудня 1727 року в монастирі св. Спаса, із поданням чотирьох чудесних оздоровлень і вичисленням та описом надприродних явищ плачу Богородиці. Від 1884 року цю грамоту і хроніку переховувано в канцелярії парохіяльного уряду. Відпис цієї грамоти переслано Апостольській столиці і єпископському Ординаторіятові в Перемишлі в 1927 р. перед коронацією ікони". На підставі віднайдених документів о. Ф. Рабій опублікував у 1885 р. брошуру "Коротка історія чудотворної ікони Пречистої Діви Марії в парохіяльній церкві Самбірській". В цих дослідженнях о. Рабій наводить переказ-легенду про те, що ікону намалював на дошці з кипарисового дерева Св. Євангелист Лука, а в Самбір її привезли зі Сходу два грецьких купці й залишили у паламаря, бо побачили, що тут "образ яснів мов зоря" і вони боялися брати його в дорогу."
Юліян Рабій встановив, що старовинний образ залишив незнайомий подорожній купець в домі Йоана Стамовича, колишнього грецького купця, котрий поселився в Самборі. У 1705 році від пошесті холери померла вся родина Стамовичів, залишилась лише сестра дружини Йоана - Олена Добрянська, і все майно по родині Стамовичів, разом з образом Самбірської Богородиці, перейшло у її власність. Після того, як на образі появилися криваві сльози, Олена Добрянська передала її 15 вересня 1727 р. до старої Самбірської церкви Різдва Пречистої Діви Марії, від цієї дати почалася писана історія Чудотворної ікони.
В октябре 2008 года копию чудотворной иконы Самборской Богородицы перенесли в церковь Святого Николая Чудотворца.
В монографии "Самборская Богородица" (Нью-Йорк, 1970 г.) доктор Юлиан Рабий пишет: "В 1884 г. о. Франц Рабий нашел на чердаке над захристией старую книгу с пожелтевшими страницами формата письменного листа, с обложками, оправленными в телячью шкуру, где вписано чернилами на украинском, а некоторые на польском языках, в форме коротких записок хроникальных, чудесные оздоровления паломников и чудеса, которые получали они от Богоматери посредством Чудотворной иконы. В этой книге была также епископская грамота, писана чернилами, хорошим письмом, этимологией, на украинском языке на твердой бумаге формата твердого листа. Это была оригинальная грамота епископа Иеронима Устрицкого с оригинальной подписью и печатью, с датой 3 декабря 1727 г. в монастыре св. Спаса, с представлением четырех чудесных исцелений и вычислением и описанием сверхъестественных явлений плача Богородицы. С 1884 года эту грамоту и хронику прятали в канцелярии приходского правительства. Список с этой грамоты переслали в Апостольскую столицу и епископскому Ординаторию в Перемышле в 1927 году перед коронацией иконы." На основании найденных документов о. Ф. Рабий опубликовал в 1885 г. брошюру "Краткая история чудотворной иконы Пречистой Девы Марии в приходской церкви Самборской". В этих исследованиях о. Рабий приводит перевод-легенду о том, что икону нарисовал на доске из кипарисового дерева Св. Евангелист Лука, а в Самбор ее привезли с Востока два греческих купца и оставили у пономаря, потому что увидели, что здесь "образ сиял как звезда" и они боялись брать его в дорогу."
Юлиан Рабий установил, что старинный образ оставил незнакомый прохожий купец в доме Иоанна Стамовича, бывшего греческого купца, который поселился в Самборе. В 1705 году от эпидемии холеры умерла вся семья Стамовичей, осталась только сестра жены Иоанна - Елена Добрянская, и все имущество семьи Стамовичей, вместе с образом Самборской Богородицы, перешло в ее собственность. После того, как на образе появились кровавые слезы, Елена Добрянская передала ее 15 сентября 1727 года в старую Самборскую церковь Рождества Пречистой Девы Марии, от этой даты началась писаная история Чудотворной иконы.
