Сокальська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці прославилася чудами ще наприкінці ХІV ст. Її згідно з легенди намалював при допомозі Ангела для української церкви в Сокалі придворний художник короля Владислава ІІ Ягайла , Яків Венжик , десь близько 1392р., намалювати подібну на Матір Божу Ченстоховської ікону на знак подяки за повернення зору. На початку ХVІ ст. під […]
Сокальська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці прославилася чудами ще наприкінці ХІV ст. Її згідно з легенди намалював при допомозі Ангела для української церкви в Сокалі придворний художник короля Владислава ІІ Ягайла , Яків Венжик , десь близько 1392р., намалювати подібну на Матір Божу Ченстоховської ікону на знак подяки за повернення зору. На початку ХVІ ст. під час чергового татаро-турецького набігу, а це було у 1392 року церква згоріла, але ікона Пресвятої Богородиці залишилася неушкодженою. Тривалий час вона перебувала в капличці, яку поставили на місці згорілої церкви Нове місто мешканці побудували на лівому березі р.Західного Бугу, а на старому місті поставили капличку, в якій помістили чудотворну ікону, яку знайшли неушкодженою на попелищі.
У 1611 році ікону було перенесено до монастиря оо.бернардинів, що був збудований за посередництвом єпископа Гомолинського. Тут ікона ця стала славитись чудами. Приїзджало багато прочан з Польщі та Русі, щоб помолитись перед іконою Матері Божої – Потішення в Сокалі, яка отримала назву «руської Ченстохови». Перед нею молилися польські королі і отримували перемогу у битвах; захищала населення у мурах монастиря перед нападами татарів. Існує переказ про те, що навіть гетьман Хмельницький з козаками не зміг штурмувати монастир, оскільки над монастирем з’явився образ Богородиці, а за нею сотні солдатів, що дуже налякало козаків і вони відступили. Пізніше сам Хмельницький захотів подивитися на ікону, та з образу сяяло стільки світла, що гетьман на 5 годин утратив зір. У вересні 1724 року єпископи грецько-католицькі та латинські коронували образ Матері Божої Сокальської коронами освяченими у Римі та спонсорованими воєводою Міхалом Потоцьким. 8 вересня 1724 р. ікону урочисто короновано.
В кінці 20-х років ХVІІІ ст. корони були замінені на золоті і спонсоровані родом Потоцьких. У 1773 році образ знову було позолочено і прикрашено дорогоцінним камінням за фінансування того ж роду.. Пізніше під час війни між Річчю Посполитою і Австрією австрійський уряд пограбував дорогоцінності, що прикрашали ікону, а сама ікона згоріла 25травня 1843 року під час пожежі монастиря. 8.вересня 1843 року під час часткової відбудови монастиря було посвячено новий образ «Матері Божої Сокальської», що був намальований львівським художником Машковським.. Було також намальовано точні копії оригіналу, одна із них знаходилася у Поздимирі (тепер Радехівський район). Образ отримав нові 4 корони, оздоблені діамантами та перлами. У 1905 році вдруге образ готували до коронації, проте завадила перша світова війна. До 1951 року ікона знаходилась у приміщення монастиря оо.бернардинів, що функціонував у Сокалі і лише у 1951 році разом з монаршим орденом переїхала до монастиря оо.бернардинів до Кракова.
У 2001 році оо.бернардини отримують костел Святого Станіслава Костки у Грубешові ( Польща), куди урочисто 19 грудня. 2002 р. ікону перевозять, де вона сьогодні знаходиться у санктуаріум Матері Божої Сокальської Потішення. У Сокалі ж після реставраці у 2000 р. віднайденої копії чудотворної ікони вона знаходиться у храмі св.. апостолів Петра і Павла.
