Чудесна ікона св. Івана Хрестителя “Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя” (Мат. 11, 11) Дещо скромніше місце в історії чудотворінь після Пресвятої Богородиці посідають інші святі та їхні ікони, а зокрема Івана Хрестителя.
Перші свідчення культу св. Івана походять ще з ІІІ-IV ст. і повязані зі святом Різдва Івана Хрестителя. На це свято проповідували св. Амбросій (+397 р.), св. Йоан Золотоустий (+407 р.), та св. Августин (+430 р.). На Заході празник Різдва св. Йоана Предтечі знаходиться в найдавнішому календарі Африканської Церкви з V ст. Вже в VІ ст. це свято було одним з найбільших, в хієрархії свят займало четверте місце після Різдва Христового, Великодня і Зіслання Святого Духа. А священослужителі мали привілей відправляти три Богослужіння у свято Різдва Івана Хрестителя: вечірню Службу, на якій славили святого як Предтечу, по опівночі –славили як Хрестителя, та в день – як пророка і мученика.
В історії людства було тільки три славні і чудесні зачаття, що їх Церква звеличує своїми богослужіннями: зачаття Пресвятої Діви Марії св. Анною, зачаття св. Івана Хрестителя св. Єлисаветою та зачаття Ісуса Христа Пресвятою Богородицею. А через чудесне зачаття Діви Марії, Івана Хрестителя та Ісуса, християнська Церква святкує тільки три, - саме їх св. народження. Це ще раз доказує, як почесне місце в рядах святих займав св. Іван Хреститель. Чернець Чину оо. Систерсів та учитель Церкви, св. Бернард (+1153 р.) пише так: “Церква почитає смерть своїх святих, бо їхнє життя і смерть були святі. Але в св. Йоана вона святкує вже його народження, бо те народження було святе і було джерелом св. радості, і воно є якраз тим винятком, що відрізняє св. Йоана від усіх інших, яких народження не попереджали такі знаки, як попереджали народження св. Йоана”. Отець Юліан Катрій ЧСВВ, у своїй книжці „Пізнай свій обряд”, говорить так про св. Івана Хрестителя: “Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Це велетень духу, що стоїть на грані двох завітів – Старого і Нового. Він замикає пророків, а отвирає апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, хреститель і мученик. Він одинокий мав ласку хрестити Того, що його інші пророки тільки пророкували і в дусі бачили.” А св. Августин так проповідував: “Пророки, патріархи, апостоли, мученики не родилися пророками, патріархами, апостолами, мучениками, а родилися, як усі люди, і ласку Святого Духа одержали аж по своїм народженні, але св. Йоан народився як Хреститель. Він іще не народився, а вже пророкує , а тому, що ще не може пророкувати устами, то знаком виявляє свою радість. Він одержав скоріше Божого, як людського духа". Oсобливим культом Господній Предтеча славиться у Східній Церкві. “Візантія, від першопочатків віддавала святому велику честь. Та, ще більшої сили там набрав культ св. Івана Хрестителя за часів правління Михайла ІІІ (842 – 867), коли втретє було віднайдено голову святого та поховано у монастирі св. Івана (Студіон)”.
Від того часу св. Предтеча на завжди зайняв місце з лівої сторони при троні Христа, а Мати Божа з правої – на іконі Деісіс. Св. Предтеча враз із Богородицею стали найбільшими заступниками перед Господом, простягаючи руки, просять прощення провин та милосердя для людства. Про особливу набожність до св. Івана найкраще свідчать аж шість свят на його честь в церковному році: Празник зачаття, Різдва, Усікнення голови, Перше і Друге знайдення голови, Третє знайдення та Собор Предтечі. Також свідком поширеного культу св. Івана є почитання його святих мощів, посвята церков на його честь, а передовсім численна іконографія. Найстарші зображення св. Івана Хрестителя походять з ІІІ ст. з Римських катакомб, де він був представлений в туніці та плащі. В VІ ст. вже його зображують як пророка чи пустельника в шатах з верблюжої шерсті, перев’язаної паском. А від ХІІ ст. у візантійській іконографії Предтечу малюють з крилами, і тим прирівнюють його до ангела – посланця, або без крил, а одітого в звірячу шкіру, бо як пишуть апокрифи – “самі ангели на пустині подарували св. Іванові шкіру, яка приросла до його тіла.” На Сході акцентували на зовнішній вигляд святого, зображували його дуже худим, з непідстриженим волоссям, бородою та з босими ногами. Найчастіше, зображували св. Івана Хрестителя на іконах Хрещення Ісуса в Йордані.
Часто Предтеча пальцем вказує на Ісуса, і тримає звій з написом: “Це Агнець Божий”, або “Покайтеся, бо близьке Царство Небесне”. Також, св. Івана малювали як юнака, що тримає баранця на своїм рамені, або дитя в образі Пресвятої Родини. На чудотворній Улашківській іконі св. Івана Хрестителя, св. Іван зображений у довгій туніці та плащі, перев’язаний паском і взутий в сандали. Права рука і вказівний палець святого піднесені вгору, а лівою рукою тулить до себе розгорнутий звій з написом “Покайтеся”, та одночасно тримає довгий жезл, який вгорі закінчується хрестом. Яків Креховський тлумачить жезл у руках святих, як “символ авторитету та місії уповноважених Божих посланців”, “хрест, як символ мучеництва”, а “піднесена з долонею одна рука – символ напоумлення і перестороги”. Але тут, можливо св. Предтеча також вказує умовно на Ісуса, та промовляє: “Покайтеся, бо близьке Царство Небесне”. Нажаль, про ікону св. Івана Хрестителя з Улашковець немає майже жодних архівних записів. Як повідомив о. парох Теодозій Крецул: “колись вони були, та пропали безслідно - частина ще в трагічному 1740 р.”, про який неодноразово вже згадувалось, “а частина в комуністичні часи”. Тому, цей підрозділ виглядатиме значно меншим від попереднього. Ікона св. Івана Хрестителя справді вимагає і заслуговує глибокого дослідження. Щодо її походження, то відомо тільки, що “принесли її з собою у 1315 р. кілька монахів, що поселилися у вапнякових печерах гори,” та, що вже тоді “ікону принесли чудотворну і старовинну”.Саме через чудотворну ікону св. Предтечі село Улашківці стало славним місцем паломництва. В Календарі Світла згадується, що “вістку про монахів - василіян та ікону св. Івана розносили по всій Європі купці. Бо ж Улашківці були містечком, що стояло на торговому шляху від Балтійського моря до Чорного, та із Сходу на Захід. Тут пізніше влаштовувалися великі ярмарки, на які збирали купців з Греції, Волощини, Туреччини, Німеччини та Чехії”. Ще до сьогоднішніх днів збереглась скельна печера-каплиця, яку з давна називають “Святий Ян”. У ній же спочатку зберігалась чудотворна ікона св. Івана Хрестителя, при якій у 1673 р. молився майбутній польський король Ян Собєський ІІІ зі своїм військом, яке за його наказом поширило ту каплицю, яка була завбільшки 4-5 м. кв. Також, над тією каплицею, у скелі стояла колись фігура св. Івана Хрестителя, з-під якої випливала вода. Неподалік від цього місця, на старому постаменті, у 1856 р. о. Ігнатій Нагурський своїм коштом поставив кам’яний хрест. Цей хрест, хоч дещо пошкоджений, зберігся до наших днів, а неподалік, як колись - випливають потужні джерела, “жива” вода яких, як запевняють прочани, помічна на хвороби очей, тому під час відпусту до цієї води завжди велика черга людей.
Відомо також, що “у 1775 р. перероблено шати ікони св. Івана Хрестителя, які збереглись донині, а сама ікона напевно перемальована”. У деяких опрацюваннях згадується, що чудотворна ікона знаходилась на правому бічному престолі в кам’яній церкві, збудованій в 1865 р. Нажаль, жодних інших відомостей про історичну долю ікони, те, де вона цілий час знаходилась, коли була перенесена з однойменної каплиці до церкви, не збереглось, в порівнянні з іконою Богородиці. Тим не менше, відомим і певним є те, що набожність народу до Улашківської чудотворної ікони св. Івана Хрестителя була надзвичайно велика. Про це виразно свідчать відпусти монастиря на честь св. Предтечі. Найстаршим і найбільшим – восьмиденним відпустом, який славним залишився й до тепер, є відпуст у Свято Різдва св. Івана Хрестителя 7 липня. Поширив, надавши право на восьмиденний відпуст у це свято - митрополит Атаназій Шептицький у 1738 р.
Також, саме в це свято, на монастирській горі відбувались колись згадані у попередньому розділі великі ярмарки, якими Улашківці прославились на цілий світ. Щодо інших відпустів на честь св. Предтечі, то був теж відпуст у свято Усікнення голови св. Івана Хрестителя, проте вже менш знаний. На протязі кількох десятків літ більшовицької влади улашківський монастир перебував у руїні та забутті, а духовні провідники скиталися по тюрмах і таборах Сибіру. Не було тих славних відпустів на улашківській Ясній Горі.
Та 1990 р. дав нове життя монастиреві. Повернулись монахи - василіяни, які з поміччю парафіян відновили монастир і церкву з руїн. Віднайшлась теж, хоч і “в плачевному стані, обпалена ікона св. Івана Хрестителя, яку в травні 1997 р. у Львові реставровано. А опісля, сяючу золотом ікону було виставлено в одній з церков міста Чорткова на місячне паломництво”. І знову, як колись десятки тисяч людей спішило помолитися у стіп св. Предтечі, отримуючи від нього численні ласки зцілення й оздоровлення душі і тіла. І тепер, щорічно в Улашківській обителі відбуваються відпусти, як у свята Богородичні так і Святойванівські, проте найбільшим, як колись залишається відпуст на Різдво св. Івана Хрестителя.
Чудесная икона св. Иоанна Крестителя "Истинно говорю вам, что из рожденных женами не восставал больший Иоанна Крестителя» (Мф. 11, 11).
Несколько скромнее место в истории чудотворения после Пресвятой Богородицы занимают другие святые и их иконы, а в частности Ивана Крестителя.
Первые свидетельства культа св. Ивана происходят еще с III-IV вв. и связаны они с праздником Рождества Иоанна Крестителя. На этот праздник проповедовали св. Амвросий (+397 р.), Св. Иоанн Златоуст (+407 р.) И св. Августин (+430 р.). На Западе праздник Рождества св. Иоанна Предтечи находиться в древнейшем календаре Африканской Церкви с V в. Уже в VI в. этот праздник был одним из крупнейших, в хиерархии праздников он занимал четвертое место после Рождества Христова, Пасхи и Сошествия Святого Духа. А священнослужители имели привилегию отправлять три Богослужение в праздник Рождества Иоанна Крестителя: вечернюю службу, на которой славили святого как Предтечу, после полуночи - славили как Крестителя, и днем - как пророка и мученика.
В истории человечества было только три славные и чудесные зачатия, которые Церковь возвышает своими богослужениями: зачатие Пресвятой Девы Марии св. Анной, зачатие св. Иоанна Крестителя св. Елисаветой и зачатие Иисуса Христа Пресвятой Богородицей. А из-за чудесного зачатия Девы Марии, Иоанна Крестителя и Иисуса, христианская Церковь празднует только три, - именно их св. рождения. Это еще раз доказывает, какое почетное место в рядах святых занимал св. Иоанн Креститель. Монах Ордена оо. Систерсов и учитель Церкви, св. Бернард (+1153.) Пишет так: "Церковь почитает смерть своих святых, потому что их жизнь и смерть были святые. Но у св. Иоанна она празднует уже его рождение, ибо то рождение было святое и было источником св. радости, и оно является как раз тем исключением, что отличает св. Иоанна от всех, которых рождения предупреждали такие знаки, как предупреждали рождения св. Иоанна ". Отец Юлиан Катрий ЧСВВ, в своей книге "Познай свой обряд", говорит так о св. Иоанне Крестителе: «Его лицо между святыми Ветхого Завета особенно примечательное, необычное и героическое. Это великан духа, который стоит на грани двух заветов - Ветхого и Нового. Он замыкает пророков, а открывает апостолов. Он не только пророк, но и предтеча-вестник, креститель и мученик. Он единственный имел милость крестить Того, что его другие пророки только предсказывали и в духе видели. "А св. Августин так проповедовал: "Пророки, патриархи, апостолы, мученики не родились пророками, патриархами, апостолами, мучениками, а родились, как все люди, и милость Святого Духа получили аж по своему рождении, но св. Иоанн родился как Креститель. Он еще не родившийся, а уже предсказывает, а потому, что еще не может предсказывать устами, то знаком проявляет свою радость. Он получил скорее Божия, чем человеческого духа ". Особенным культом Господень Предтеча славится в Восточной Церкви. "Византия, от истоков отдавала святому большую честь. Но, еще большей силы там набрал культ св. Иоанна Крестителя во времена правления Михаила ІІІ (842 - 867), когда в третий раз была найдена голова святого и похоронена в монастыре св. Иоанна (Студион) ".
С тех пор св. Предтеча навсегда занял место с левой стороны при троне Христа, а Матерь Божия с правой - на иконе Деисис. Св. Предтеча сразу с Богородицей стали крупнейшими заместителями перед Господом, протягивая руки, просят прощение грехов и милосердия для человечества. Об особой набожности к св. Иоанну лучше всего говорят целых шесть праздников в честь его в церковном году: Праздник зачатия, Рождества, Усекновения головы, Первое и Второе обретение главы, Третье обретение и Собор Предтечи. Также свидетелем распространенного культа св. Иоанна является почитание его святых мощей, посвящение церквей в его честь, а прежде всего многочисленная иконография. Старейшие изображения св. Иоанна Крестителя происходят из III ст. из Римских катакомб, где он был представлен в тунике и плаще. В VI в. уже его изображают как пророка или отшельника в одеждах из верблюжьей шерсти, перевязанной ремнем. А от XII в. в византийской иконографии, Предтечу рисуют с крыльями, и тем приравнивают его к ангелу - посланнику, или без крыльев, а одетого в звериную кожу, а как пишут апокрифы - "сами ангелы в пустыне подарили св. Ивану кожу, которая приросла к его телу. "На Востоке делали акцент на внешний вид святого, изображали его очень худым, с неподстриженными волосами, бородой и с босыми ногами. Чаще всего, изображали св. Иоанна Крестителя на иконах Крещения Иисуса в Иордане.
Часто Предтеча пальцем указывает на Иисуса, и держит свиток с надписью: "Это Агнец Божий", или "Покайтесь, ибо близко Царство Небесное". Также, св. Иоанна рисовали как юношу, держащего барашка на своем плече, или ребенка в образе Пресвятой Семьи. На чудотворной Улашковской иконе св. Иоанна Крестителя, св. Иоанн изображен в длинной тунике и плаще, перевязанный поясом и обут в сандалии. Правая рука и указательный палец святого, подняты кверху, а левой рукой он прижимает к себе развернутый свиток с надписью "Покайтесь", и одновременно держит длинный жезл, который вверху заканчивается крестом. Яков Креховский толкует жезл в руках святых, как "символ авторитета и миссии уполномоченных Божьих посланников", "крест, как символ мученичества", а "возвышенная с ладонью одна рука - символ вразумления и предостережения". Но здесь, возможно св. Предтеча также указывает условно на Иисуса, и говорит: "Покайтесь, ибо близко Царство Небесное". К сожалению, об иконе св. Иоанна Крестителя из Улашковец нет почти никаких архивных записей. Как сообщил о. настоятель Феодосий Крецул: "когда – то они были, и пропали бесследно - часть еще в трагическом 1740 году", о котором неоднократно уже упоминалось, "а часть в коммунистические времена". Поэтому, это подразделение будет выглядеть значительно меньше предыдущего. Икона св. Иоанна Крестителя действительно требует и заслуживает глубокого исследования. Относительно ее происхождения, то известно только, что "принесли ее с собой в 1315 г. несколько монахов, поселившихся в известняковых пещерах горы" и, что уже тогда "икону принесли чудотворную и старинную". Именно через чудотворную икону св. Предтечи село Улашковцы стало славным местом паломничества. В Календаре Света упоминается, что "весть о монахах - василианах и иконе св. Иоанна разносили по всей Европе купцы. Ведь Улашковцы были городком, стоявшего на торговом пути от Балтийского моря до Черного, и с Востока на Запад. Здесь позже устраивались большие ярмарки, на которые собирали купцов из Греции, Валахии, Турции, Германии и Чехии ". Еще до сегодняшних дней сохранилась скальная пещера-часовня, которую издавна называют "Святой Ян". В ней же сначала сохранялась чудотворная икона св. Иоанна Крестителя, при которой в 1673 году молился будущий польский король Ян Собеский ІІІ со своим войском, которое по его приказу расширило ту часовню, которая была величиной 4-5 м. кв.. Также, над той часовней, в скале стояла когда-то фигура св. Иоанна Крестителя, из-под которой вытекала вода. Неподалеку от этого места, на старом постаменте, в 1856 г. в. Игнатий Нагурский за свой счет поставил каменный крест. Этот крест, хотя несколько поврежденный, сохранился до наших дней, а неподалеку, как когда-то - вытекают мощные источники, "живая" вода которых, как уверяют паломники, помогает при болезнях глаз, поэтому при отпущении к этой воде всегда большая очередь людей.
Известно также, что "в 1775 г переделаны одежды иконы св. Иоанна Крестителя, которые сохранились до наших дней, а сама икона, наверное, перерисованная ". В некоторых исследованиях упоминается, что чудотворная икона находилась на правом боковом престоле в каменной церкви, построенной в 1865 г. К сожалению, никаких других сведений об исторической судьбе иконы, и то, где она все время находилась, когда была перенесена из одноименной часовни в церковь, не сохранилось, по сравнению с иконой Богородицы. Тем не менее, известным и определенным является то, что набожность народа к Улашкивской чудотворной иконе св. Иоанна Крестителя была чрезвычайно велика. Об этом отчетливо свидетельствуют отпущения монастыря в честь св. Предтечи. Старейшим и самым большим- восьмидневным отпущением, который славным остался и до сих пор, является отпущение в Праздник Рождества св. Иоанна Крестителя 7 июля. Распространил, предоставив право на восьмидневное отпущение в этот праздник - митрополит Афанасий Шептицкий в 1738 г.
Также, именно в этот праздник, на монастырской горе происходили когда – то упомянутые в выше большие ярмарки, которыми Улашковцы прославились на весь мир. Что касается других отпущений в честь св. Предтечи, это были тоже отпущения в праздник Усекновения главы св. Иоанна Крестителя, однако уже менее известные. На протяжении нескольких десятков лет большевистской власти улашковский монастырь находился в руинах и забвении, а духовные лидеры скитались по тюрьмам и лагерям Сибири. Не было тех славных отпусков на улашковской Ясной Горе.
Но 1990 год дал новую жизнь монастырю. Вернулись монахи - василиане, которые с помощью прихожан восстановили монастырь и церковь из руин. Нашлась тоже, хотя и "в плачевном состоянии, обожженная икона св. Иоанна Крестителя, которую в мае 1997 г. во Львове реставрировали. А после, сияющую золотом икону было выставлено в одной из церквей города Черткова на месячное паломничество ". И снова, как когда-то десятки тысяч людей спешили помолиться у стоп св. Предтечи, получая от него многочисленные милости исцеления и оздоровления души и тела. И теперь, ежегодно в Улашковской обители происходят отпущения, как в праздники Богородичные, так и Святоивановские, однако самым большим, как когда-то остается отпущение на Рождество св. Иоанна Крестителя.
Чудесна ікона св. Івана Хрестителя “Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя” (Мат. 11, 11) Дещо скромніше місце в історії чудотворінь після Пресвятої Богородиці посідають інші святі та їхні ікони, а зокрема Івана Хрестителя.
