За народними переказами історія Улашківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці сягає першої половини XVII століття. Зокрема, в них говориться, що з Божої ласки і за заступництвом Пресвятої Богородиці, армія Речі Посполитої під проводом гетьмана литовського Яна Ходкевича та гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного здобула історичну перемогу під Хотином над 160 тисячним турецьким військом султана Османа ІІ […]
За народними переказами історія Улашківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці сягає першої половини XVII століття. Зокрема, в них говориться, що з Божої ласки і за заступництвом Пресвятої Богородиці, армія Речі Посполитої під проводом гетьмана литовського Яна Ходкевича та гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного здобула історичну перемогу під Хотином над 160 тисячним турецьким військом султана Османа ІІ (1621) та, очолювана коронним гетьманом Яном Собеським – над 65 тисячною турецькою армією під командуванням Хусейна-паші (1673).
Про численні чудодійні зцілення й охорону жителів Галицького Поділля в часи лихоліття – набігів ординців на села і міста цього краю – свідчать записи монастирського літопису. Монастир неодноразово потерпав від бусурман – був зруйнований і пограбований. Однак, ікона Пресвятої Богородиці чудом залишалася непошкодженою. Спершу, вона знаходилася у церковці Різдва Пресвятої Богородиці, де вірні не раз благали у молитвах Матір Божу, щоб Вона оберігала їх від татар. Мешканці краю, в час тривог, терпіння, нападу на наші землі татаро-турецьких завойовників, завжди припадали з молитвою до цієї ікони Божої Матері і отримували полегшення, набиралися сил, щоб не зламатися, не впасти у відчай, а вистояти й оборонити рідний край.
1740 року монастир знову пограбували. На цей раз не бусурмани, а російські війська під командуванням генерала Мініха. Вивезли усе цінне церковне майно – рукописи, книги і навіть ікони, в тому числі, й чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Однак, вона не пропала безслідно. Ймовірно, що в російських військових її викупив Симеон Рациборський. Згодом, більше аніж через два десятиліття, вона знову повернулася в Улашківський монастир. Восени 1765 саме цю ікону Пресвятої Богородиці передала отцям василіянам побожна українська родина Добринських-Рациборських.
Митрополит Лев Шептицький, отримавши від церковної комісії відповідне подання, складене на підставі стверджених під присягою зізнань очевидців благодатних дійств цієї ікони Божої Матері, а також фактів неодноразового порятунку життя вірних в часи набігів на край ординців, своєю Грамотою від 4 жовтня 1773 року проголосив Улашківську ікону Божої Матері чудотворною. 1774 року стараннями ченців обителі й на численні пожертви побожних краян, для чудотворної ікони Пресвятої Богородиці було виготовлено срібні позолочені шати.
1868 року її перенесли зі старої монастирської церкви до новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці. Улашківський василіанський монастир зі Святинею – Чудотворною іконою Пресвятої Богородиці в монастирській церкві, став, окрім Зарваниці, одним із найбільших відпустових місць усього Галицького Поділля. Прочани тисячами наповнювали цю обитель у відпустові дні, особливо в день святого Івана Предтечі. В часи комуністичного режиму в Україні Улашківська чернеча обитель була ліквідована, а монастирська церква була занедбана. Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці збереглася в улашківській парохіяльній церкві.
