За народними переказами історія Улашківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці сягає першої половини XVII століття. Зокрема, в них говориться, що з Божої ласки і за заступництвом Пресвятої Богородиці, армія Речі Посполитої під проводом гетьмана литовського Яна Ходкевича та гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного здобула історичну перемогу під Хотином над 160 тисячним турецьким військом султана Османа ІІ (1621) та, очолювана коронним гетьманом Яном Собеським - над 65 тисячною турецькою армією під командуванням Хусейна-паші (1673).
Про численні чудодійні зцілення й охорону жителів Галицького Поділля в часи лихоліття - набігів ординців на села і міста цього краю - свідчать записи монастирського літопису. Монастир неодноразово потерпав від бусурман - був зруйнований і пограбований. Однак, ікона Пресвятої Богородиці чудом залишалася непошкодженою. Спершу, вона знаходилася у церковці Різдва Пресвятої Богородиці, де вірні не раз благали у молитвах Матір Божу, щоб Вона оберігала їх від татар. Мешканці краю, в час тривог, терпіння, нападу на наші землі татаро-турецьких завойовників, завжди припадали з молитвою до цієї ікони Божої Матері і отримували полегшення, набиралися сил, щоб не зламатися, не впасти у відчай, а вистояти й оборонити рідний край.
1740 року монастир знову пограбували. На цей раз не бусурмани, а російські війська під командуванням генерала Мініха. Вивезли усе цінне церковне майно - рукописи, книги і навіть ікони, в тому числі, й чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Однак, вона не пропала безслідно. Ймовірно, що в російських військових її викупив Симеон Рациборський. Згодом, більше аніж через два десятиліття, вона знову повернулася в Улашківський монастир. Восени 1765 саме цю ікону Пресвятої Богородиці передала отцям василіянам побожна українська родина Добринських-Рациборських.
Митрополит Лев Шептицький, отримавши від церковної комісії відповідне подання, складене на підставі стверджених під присягою зізнань очевидців благодатних дійств цієї ікони Божої Матері, а також фактів неодноразового порятунку життя вірних в часи набігів на край ординців, своєю Грамотою від 4 жовтня 1773 року проголосив Улашківську ікону Божої Матері чудотворною. 1774 року стараннями ченців обителі й на численні пожертви побожних краян, для чудотворної ікони Пресвятої Богородиці було виготовлено срібні позолочені шати.
1868 року її перенесли зі старої монастирської церкви до новозбудованого храму Різдва Пресвятої Богородиці. Улашківський василіанський монастир зі Святинею - Чудотворною іконою Пресвятої Богородиці в монастирській церкві, став, окрім Зарваниці, одним із найбільших відпустових місць усього Галицького Поділля. Прочани тисячами наповнювали цю обитель у відпустові дні, особливо в день святого Івана Предтечі. В часи комуністичного режиму в Україні Улашківська чернеча обитель була ліквідована, а монастирська церква була занедбана. Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці збереглася в улашківській парохіяльній церкві.
По народным преданиям история Улашковской чудотворной иконы Пресвятой Богородицы достигает первой половины XVII века. В частности, в них говорится, что с Божьей милости и по ходатайству Пресвятой Богородицы, армия Речи Посполитой под предводительством гетмана литовского Яна Ходкевича и гетмана Войска Запорожского Петра Конашевича-Сагайдачного одержала историческую победу под Хотином над 160 тысячным турецким войском султана Османа II (1621 г.) и,возглавляемая коронным гетманом Яном Собеским - над 65 тысячной турецкой армией под командованием Хусейна-паши (1673г.).
О многочисленных чудодейственных исцелениях и охране жителей Галицкого Подолья во времена лихолетья - набегов ордынцев на села и города этого края - свидетельствуют записи монастырской летописи. Монастырь неоднократно страдал от басурман - был разрушен и разграблен. Однако, икона Пресвятой Богородицы чудом оставалась неповрежденной. Сначала, она находилась в церквушке Рождества Пресвятой Богородицы, где верующие не раз просили в молитвах Матерь Божию, чтобы Она оберегала их от татар. Жители края, во время тревог, терпения, нападений на наши земли татаро-турецких завоевателей, всегда приходили с молитвой к этой иконе Божьей Матери и получали облегчение, набирались сил, чтобы не сломаться, не впасть в отчаяние, а выстоять и защитить родной край.
В 1740 году монастырь снова ограбили. На этот раз не басурмане, а русские войска под командованием генерала Миниха. Вывезли все ценное церковное имущество - рукописи, книги и даже иконы, в том числе и чудотворную икону Пресвятой Богородицы. Однако, она не пропала бесследно. Вероятно, что у российских военных ее выкупил Симеон Рациборский. Впоследствии, больше чем через два десятилетия, она снова вернулась в Улашковский монастырь. Осенью 1765 года именно эту икону Пресвятой Богородицы передала отцам василианам набожная украинская семья Добринских-Рациборских.
Митрополит Лев Шептицкий, получив от церковной комиссии соответствующее представление, составленное на основании утвержденных под присягой признаний очевидцев, благодатных действ этой иконы Божьей Матери, а также фактов неоднократного спасения жизни верующих во времена набегов на край ордынцев, своей грамотой от 4 октября 1773 года провозгласил Улашковскую икону Божией Матери чудотворной. В 1774 году стараниями монахов обители и на многочисленные пожертвования благочестивых земляков, для чудотворной иконы Пресвятой Богородицы были изготовлены серебряные позолоченные одежды.
В 1868 году ее перенесли из старой монастырской церкви в новый храм Рождества Пресвятой Богородицы. Улашковский василианский монастырь со святыней - Чудотворной иконой Пресвятой Богородицы в монастырской церкви, стал, кроме Зарваницы, одним из крупнейших паломнических мест всего Галицкого Подолья. Паломники тысячами наполняли эту обитель в прощанные дни, особенно в день святого Иоанна Предтечи. Во времена коммунистического режима в Украине Улашковская монашеская обитель была ликвидирована, а монастырская церковь была заброшена. Чудотворная икона Пресвятой Богородицы сохранилась в улашковской приходской церкви.
За народними переказами історія Улашківської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці сягає першої половини XVII століття. Зокрема, в них говориться, що з Божої ласки і за заступництвом Пресвятої Богородиці, армія Речі Посполитої під проводом гетьмана литовського Яна Ходкевича та гетьмана Війська Запорізького Петра Конашевича-Сагайдачного здобула історичну перемогу під Хотином над 160 тисячним турецьким військом султана Османа ІІ (1621) та, очолювана коронним гетьманом Яном Собеським - над 65 тисячною турецькою армією під командуванням Хусейна-паші (1673).
